Ірину після недуги виписали з палати, лікарі рекомендували відпочити у санаторії. Три тижні – не такий і малий термін. Перед від’їздом Ірина проінструктувала свого чоловіка щодо ведення домашніх справ, а п’ятирічного сина відправила до своїх батьків. Перебуваючи в санаторії, вона щодня телефонувала чоловікові, і розмовляла зі своїми батьками.
Відразу після повернення додому, Ірина вирішила поміняти постільну білизну, і на ліжку в спальній кімнаті під своєю подушкою вона виявила жіночі сережки. Ірина добре пам’ятала, що такі самі сережки були в її подруги Віри. Насамперед Ірина звернулася до чоловіка.
– Давай, розповідай, любий, з ким ти тут розважався без мене! – вигукнула Ірина і показала сережку.
Віктор здивовано вирячив очі, ніби вперше побачив цю сережку.
– Розповідай, розповідай, – продовжувала наїжджати на нього дружина, – хоч і щиросердечне зізнання тобі тут теж не допоможе.
– А мені нема в чому зізнаватись, – сказав на одному подиху Віктор. – До мене за час твоєї відсутності взагалі ніхто не заходив, хіба що Микола забігав позавчора на півгодини.
Микола був чоловіком Віри, з якою Ірина товаришувала зі школи. А тепер вони дружили сім’ями. Але останнім часом у родині Віри та Миколи були сварки. Микола зачастив з гульбанням, і Віра вже кілька разів виставляла його з дому. Але він щоразу повертався, вибачався, запевняючи дружину, що тепер вже зав’язав навіки.
Ірина після знайденої сережки не знаходила собі місця. У запевнення чоловіка, що в її відсутності в квартирі не з’являлася жодна особа жіночої статі, вона не вірила.
Опинившись у квартирі своєї подруги, Ірина з порога запитала її.
– Віро, ти випадково сережку не загубила?
– Загубила, – зізналася Віра.
– Тоді поясни, яким чином вона опинилася в моєму ліжку, – раптом сказала Ірина.
– Поняття не маю, – напружилася Віра.
– Віро, не темни, скажи щиро, у тебе щось було з моїм чоловіком, – прямо запитала Іра.
– Іро, та ти що! Я тобі здоров’ям матері можу присягнутися, що й близько до твоєї квартири не підходила, – вигукнула Віра, почувши таке.
– А коли в тебе сережка зникла? – запитала Ірина.
– Я помітила, що загубилася два дні тому, коли почала на роботу збиратися. Грішною справою, я тоді подумала, що її мій Микола у ломбард відніс, щоб мати за що гульбанити.
– Ну, добре, – продовжила міркування Ірина, – припустимо твій чоловік взяв ці сережки. Потім зайшов у гості до мого чоловіка і вибравши момент поклав її під подушку. Але навіщо?
– А давай у нього і спитаємо, – запропонувала Віра.
Віра зателефонувала Миколі на мобільний телефон і включила гучний зв’язок.
– Привіт! А ти куди мою сережку подів.
– Яку сережку, – спитав Микола.
– Ту саму, яку потім засунув під подушку в чужій квартирі, – раптом сказала Віра.
– Я гадки не маю, про що ти мене питаєш! – здивувався Микола.
– Гаразд, Миколо, я тебе прощаю, повертайся додому, тим більше, що дочка про тебе питає, але тільки все мені як на дусі розповіси.
– Добре, – пролунав захоплений голос Миколи.
За півгодини Микола вже був удома. На подив Віри, він був пристойний.
– Миколо, тепер поясни Ірині, як моя сережка опинилася у неї під подушкою.
Опустивши очі, Микола приступив до пояснення.
– Сама винна, – звернувся він до Віри, – ти ж мені завжди Віктора на приклад наводила, ось, мовляв, яка у них чудова родина. Я й вирішив їх посварити, а заразом і тобі досадити. Я думав, що ти мене вже не пустиш назад. Дівчата, вибачте мене не розумного.
– Ірино, а що ти скажеш, – звернулася Віра до подруги.
– Знаєш, у мене немає слів. Загалом розбирайтеся між собою, як хочете, тільки я після таких жартів, твого чоловіка на поріг нашого будинку не пущу, – поставила жирну крапку в цій розмові Ірина.
