Катя поверталася додому пізно. Хоч вона вже майже доросла, але все–таки! Вона обіцяла батькам, що прийде раніше, а сама загулялася…
Катя тихо відкрила двері своїм ключем.
– Може батько задрімав і не помітить, що я спізнилися? – подумала дівчина.
Вона зайшла в квартиру і застигла від здивування. На кухні чулися якісь голоси.
– Ні, не спить батько, вони з мамою на кухні розмовляють…
В квартирі чувся смачний аромат свіжого грибного супчика.
– Мама смачненького наготувала на вечерю, – посміхнулася Катя.
Вона навшпинька підійшла поближче до дверей. Батько був явно засмучений, а голос його був стурбований.
Катя прислухалася, про що говорили батьки і так і оторопіла від несподіванки.
– Олено, я не знаю, що робити! – казав батько. – Доньці зовсім недобре, а я допомогти нічим не можу! Я все здав, але сказали, що я не підходжу. Лікарі запитали, чи має дочка брата чи сестра. Сказали, що ймовірність, що вони підійдуть, набагато вища. Олено, ти ж розумієш, від цього життя її залежить!
Катя слухала і нічого не розуміла. Про що це тато говорить, хто це комусь не підходить?
Вона хотіла прошмигнути до своєї кімнати, але мама її помітила.
– А ось і наша Катруся, вечеряти будеш? Хочеш котлетки погрію тобі?
– Треба ж, навіть не сваряться, – здивувалася подумки Катя.
– Ні, мамо, не хочу, ми з дівчатами поки гуляли, то поїли. Бургери й пиріжки. Тільки не кажи, що їх їсти не треба, смачно!
Але мама тільки розсіяним поглядом на Катю якось дивно глянула. Обличчя при цьому в неї було розгублене, але вона нічого не сказала.
– Та що тут взагалі таке коїться? – думала Катя.
Дивно, у Каті батьки ніколи не сварилися, у них дружна родина. Ну, невже й у них проблеми?
Катя взяла телефон і стала з подругою переписуватися.
В Оксани нещодавно батьки розлучилися, треба з нею порадитись.
Вранці мама розбудила Катю раніше, аніж зазвичай.
– Дочко, вставай, розмова є до тебе серйозна.
Катя солодко потяглася.
– Невже про навчання? – подумала вона. – Так у мене все ж нормально, на добре і відмінно вчуся. А про що тоді? Може бачили, що Олег мене проводжав? Ну так учора запитали б, навіщо до ранку чекати?
– Катю, ти не ображайся, що ми тобі раніше про це не говорили. Так вже склалися обставини, ну одним словом, – зам’явся тато.
– Тату, на що не ображатись? – ахнула Катя. – Ви що, розлучаєтеся? – прямо запитала вона, не розуміючи, що відбувається.
– Звісно ні, Катрусю! Ми не розлучаємося, – мама якось нервово розсміялася. – Просто розумієш, так вийшло…
Значить так… У тебе є старша сестра. Оля, Ольга…
Вона старша за тебе на три роки, тато твій був одружений, але вони з дружиною розлучилися.
Мама Ольги одразу вийшла заміж за іншого. І вона була категорично проти спілкування тата з Олею. Ми всі ці роки тільки гроші та подарунки передавали – ми так із татом одразу разом вирішили, що незважаючи ні на що так будемо робити.
Оля теж нічого не знає, що вона не рідна дочка тому, вітчиму її, тому другому чоловікові мами, він її удочерив одразу.
Але тут таке сталося – Ольга заслабла…
І її мама тата нашого попросила. Олі треба допомогти терміново. Потрібна рідна людина. Але тато не підійшов, і лікарі тоді запитали, чи має Оля брата чи сестру, – мама озирнулася на тата.
– Микольцю, я що, все за тебе повинна розповідати, зрештою!
Микола на Катю подивився, йому було незручно, потім усміхнувся.
– Ти розумієш, Катрусю, спочатку я взагалі не хотів нічого говорити, ну раптом обійдеться, варіант якийсь інший вийде. Але не вийшло, а чекати не можна, інакше Олі не стане… Ми з мамою всю ніч думали, говорити тобі, чи ні. Може взагалі даремно ми тобі все це розповіли, Катрусю, я чесне слово не знаю вже, як правильно вчинити.
Каті була приголомшена почутим! Ось як, виявляється! Значить, у тата є якась Ольга, інша дочка і він її любить! А від неї вони весь цей час приховували про Ольгу.
Значить Катя татові не така вже й рідна, якщо він її просить для цієї Олі щось таке зробити, може навіть для Каті шкідливе. Оце так!
У Каті сльози пішли з очей, вона пробігла між своїми батьками і закрилася у ванній кімнаті, увімкнула воду і розплакалася.
Та вона нізащо не погодиться допомагати цій невідомій їй сестрі, нізащо! Вона її вже заздалегідь не любить, бачити її не хоче. Нехай тато навіть не намагається її вмовляти!
Катя просиділа у ванній, доки батьки не пішли на роботу. Увечері ніхто до Каті більше із цим питанням не підходив.
Але через пару днів Катя зрозуміла, що вона тепер ніяк не може позбутися думок про цю свою невідому сестру, яка раптом з’явилася.
Хотіла з Оксаною порадитись, але потім передумала. І ввечері підійшла до мами.
– Катю, ти серйозно? Тато там когось шукає в базі, але поки що ніяк.
– Мамо, а що тепер мені робити. Я й допомагати не хочу, і від думок всяких позбутися не можу. Аж раптом виявиться, що можна було допомогти, а я не захотіла. Могла, але не стала. А більше нікого не знайшли! Я б не знала, як мені з цим жити, мамо…
Оля виявилася такою худенькою та маленькою, зовсім на старшу сестру не схожою. Катя дивилася на неї і думала:
– Треба ж, це моя сестра!
Незабаром Оля почала одужувати. Катя і не збиралася її відвідувати, але тато якось попросив:
– Катю, Оля дуже хотіла тебе бачити, може відвідаєш її? Чи ти зовсім не хочеш?
Оля стояла біля вікна, коли Катя увійшла. Обидві застигли, дивлячись одна на одну, а потім, не змовляючись, кинулися назустріч, обнялися, і обидві розплакалися, як маленькі.
– Дякую сестричко! Катя, ти для мене тепер більше, аніж сестричка, та я тобі все, що хочеш зроблю! Я нічого не знала, що в мене є сестричка, ти пробач мені, гаразд? – Оля не стримувала сльози.
Катя погладила її по худеньких плечах, по спині.
– Це ти мені пробач, виявляється це так незвично, так добре, так дивно, але дуже приємно розуміти, що в мене є старша сестра. Дивись, ми навіть схожі! І дівчата, посміхаючись крізь сльози, показали один одному на відображення у дзеркалі:
– Ну що, привіт, моя невідома сестричка!
А Оля додала:
– Тепер я знаю, коли поряд рідна людина, сестричка, мені нічого не страшно!
І дівчата весело засміялися…
…Бережи сестру, яка, хоч би що, плаче, переживає і молиться за тебе. Бог береже тебе за її сльози та її молитви…
