Людмила Євгенівна була старожилом в колективі. Вона працювала головним бухгалтером, стояла біля витоків фірми, бачила прихід і звільнення не одного десятка співробітників. Вся бухгалтерська і податкова звітність була відточена до дрібниць і давала адміністрації фірми спати спокійно.
Все це дозволяло б Людмилі Євгенівні користуватися заслуженим авторитетом в колективі, якби не одне “але”… Навіть можна сказати – два “але”…
Першим було те, що від Людмили Євгенівни не дуже добре пахло. При близькому спілкуванні з нею співробітникам завжди хотілося запитати:
-Дорогенька! А ви в курсі, що давно існує такий винахід людства, як дезодорант?
На жаль, багато хто не міг сказати це вголос, тому що Людмила Євгенівна займала певне положення на службовій драбині і для всіх вона була другим начальником, після директора.
Хтось із співробітників за віком не міг дозволити собі такі панибратские висловлювання, хтось боявся гніву головного бухгалтера. Лише одна зі співробітниць могла донести до Людмили, що з нею не все добре, вони довгий час працювали разом, були однолітками і навіть трохи дружили, правда їхня дружба не виходила за рамки офісу.
Але Галина Сергіївна була настільки інтелігентною жінкою, що не могла собі дозволити сказати таке Людмилі Євгенівні. Їй здавалося принизливим пояснювати дорослій людині елементарні речі. Тому всі мовчали, а офіс “пахнув” ароматами, які йшли від головної бухгалтерки.
Було й інше “але”, яке дивувало і дратувало більшу частину колективу. Людмила Євгенівна давала поради щодо зовнішнього вигляду працівників, які виголошувалися начальницьким тоном і передбачалося, що співробітник повинен негайно приступити до виправлення недоліків.
Мало того, що вона давала поради, так вона ще приводила себе в приклад!
-Марічко! Що у тебе за така негарна кофточка! І колір такий яскравий! А парфум? Цим же неможливо дихати! Де ти купила ці парфуми, на дешевому розпродажі? Дівчата, у вас непоганий оклад, можна дозволити собі купити хороші парфуми? Не забувайте, що ми працюємо з клієнтами і наш зовнішній вигляд повинен підтримувати репутацію компанії!
Вона відчитувала всіх співробітників по черзі, незважаючи на стать і вік. Складалося враження, що вранці вона вибирала собі об’єкт і весь день його кпинила. Особливо діставалося молодим дівчаткам, які любили модно і яскраво одягатися.
Співробітникам більш старшого віку вона робила зауваження і на цьому зупинялася, а до молоді чіплялася до кінця робочого дня! Скільки співробітників звільнилося завдяки головному бухгалтеру, і не злічити!
За очі багато хто обурювався, але ніхто не смів їй сказати, що даючи такі поради, потрібно самій виглядати ідеально!
-Ось, беріть приклад з мене! Простий костюм, але елегантний, парфуми відомої марки! Хто заважає вам так виглядати? Ні, треба поставити питання на нараді у директора! Нам в офісі необхідний строгий дрес код!
Співробітники опускали очі, мовчки вислуховували чергові настанови і ворожили, хто завтра потрапить в поле зору Людмили Євгенівни?
Все змінилося з приходом нової прибиральниці. Клавдія Матвіївна тимчасово замінила заслаблу Люсю, тиху, непримітну жінку, яка мовчки виконувала свої обов’язки. Клавдія Матвіївна була повною протилежністю.
Довгі роки вона працювала в одній фірмі на хорошій посаді, а вийшовши на пенсію, засумувала. Діти жили далеко, і жінка, щоб не сидіти в чотирьох стінах, влаштувалася в офіс прибиральницею.
Їй було далеко за шістдесят, але її енергії можна було позаздрити. У перший же робочий день вона голосно запитала:
-Чим це у вас пахне? Дівчата, ви хоч вікна б відкрили, дихати нічим! Хто це у вас так упрів? Все приміщення пропахло.
Дівчата заходилися тихим сміхом на своїх робочих місцях! Лише одна з них неголосно сказала:
-Клавдія Матвіївна, не кричіть, а то Людмила Євгенівна почує!
Прибиральниця робила свою роботу, поступово наближаючись до кабінету головного бухгалтера. Уже не було сумніву, звідки виходить цей аромат!
В цей час Людмила Євгенівна в своєму кабінеті почала вичитувати нову співробітницю, яка працювала в офісі пару днів і принесла документи на підпис. Оленка в повному замішанні дивилася на головного бухгалтера, не розуміючи, що в її зовнішньому вигляді її не влаштовує.
На дівчині була однотонна блузка і спідниця пристойною довжини. Нічого такого в одязі не було. Але Людмила не могла відпустити Оленку, не вказавши їй на занадто, на її думку глибокий виріз на блузці. Як завжди, привела в приклад себе, її блузка застібалася до самого верху.
Клавдія Матвіївна мовчки прибирала, потрібно встигнути, поки в офісі малолюдно.
Оленка зі сльозами на очах вийшла з кабінету. Клавдія повернулася до начальниці і тихо сказала:
-А ви ніколи не відчували, який запах у вас в кабінеті? І не тільки тут, ви ж ароматизуєте все приміщення. І ще даєте поради співробітникам, які у багато разів охайніші за вас.
По офісу рознісся гучний крик Людмили Євгенівни.
-Що ви собі дозволяєте? Я вас звільню!
-Аякже! А підлоги? Сама мити будеш? Я то я роботу знайду, а ось ти пахнути так і не перестанеш! Ще дівчину довела – беріть приклад з мене! Якщо з тебе брати приклад, то жоден клієнт сюди на кілометр не підійде.
Людмила Євгенівна не знаходила слів від обурення. Потім, схопивши сумочку, вона вискочила з кабінету. Робочий день п’ятниці закінчувався, попереду два вихідних і начальниця на роботу не повернулася.
Дівчата оточили прибиральницю, захоплювалися її сміливістю і дякували за той урок, який вона дала головному бухгалтеру.
-Я не знаю, скільки ви це терпіли, але мені досить було послухати її півгодини. Дівчата, ніколи не беріть з неї приклад, вмійте поважати людей, з якими ви працюєте.
У понеділок Людмила Євгенівна прийшла на роботу, як зазвичай трохи пізніше початку робочого дня. Нічого не нагадувало про те, що сталося, але співробітники вловили деяку зміну. Запах був відсутній.
Людмила Євгенівна нікого в цей день не вичитувала. Звичайно, вона не стала вибачатися перед колективом, але дівчата і не переживали з цього приводу. Вони помітили, що Клавдія Матвіївна затрималася в кабінеті бухгалтера трохи довше, ніж потрібно для прибирання.
Через деякий час стало помітно, що жінки навіть подружилися. Всі були раді такому повороту подій і сподівалися, що Клавдія залишиться у них на постійну роботу.
