У Ірини дочка виходила заміж. Живуть вони не заможно, тому весілля доведеться відзначити скромно.
Увечері в суботу був призначений збір – наречений з нареченою і їхні батьки, для того щоб обговорити бюджет весілля, порахувати витрати і “розкласти все по поличках”, як висловився чоловік Ірини.
Застілля було веселим, батьки згадували свої весілля, діти відмовлялися від їхніх пропозицій.
Багато жартували, але все-таки прийшли зійшлися на одному – сходять з батьками та близькими друзями в РАЦС, посидять в кафе, а на наступний день велике застілля на дачі. Туди і запросять усіх родичів і друзів.
Залишилося обговорити вбрання. Про білу пишну сукню наречена навіть не дозволила говорити, а на сучасне модне не було грошей. Майбутня свекруха запропонувала:
-Можна і напрокат взяти, зараз це поширено і багато хто так робить.
-Ні, тільки не це! – Ірина аж скочила з-за столу від слів майбутньої свахи. – Моя дочка не одягне сукню, яку хтось уже носив!
І тут згадалося Ірині її дитинство…
Сім’я їхня жила скромно, і особливих нарядів для Іри не купували.
У шостому класі в школі обіцяли до Нового року організувати справжню дискотеку, як у дорослих. Дівчата в класі стали хвалитися, які вбрання їм куплять або пошиють батьки.
Крутіше всіх наряд був у Ольки. У неї і в минулому році було ошатне плаття – з-під сріблястою парчі визирав накрохмалений під’юбник, талія схоплена рожевим пояском, зав’язаним у величезний бант. Ірина навіть не мріяла про таке.
-Навіщо тобі витрачатися, – говорила мамі тітка Валя, Олькина мама. – Забирайте Олькине торішнє плаття, вона з нього виросла, а всього ж пару разів наділа. Нині я їй інше замовила.
Мама з тіткою Валею дружили з дитинства, підтримували одна одну. Батькам хотілося, щоб і дочки дружили. Але Іра з Олькою не ладнали…
-Мамо, чому Олька мене завжди виставляє якоюсь… незрозуміло ким? – сердилась Іра. – На уроці мене похвалили, а вона сказала “бідненька, всю ніч вчила”. Сміявся весь клас.
-Не звертай уваги. У неї такий характер. Тітка Валя скаржиться, що Олька зовсім від рук відбилася.
-Дівчата всі заздрять Ольці, вона так красиво одягається.
-Не в речах щастя, Іринко, запам’ятай, – сказала мама. – Живи по совісті і не думай, яке враження справляєш на оточуючих. Тоді ні від кого не будеш залежати. Підростеш – зрозумієш.
Поява Ірини на святі в школі з невеликим запізненням на всіх справило враження. Плаття Ольки сиділо на Ірині навіть краще, ніж на власниці в минулому році. Вся увага однокласників переключилася з Ольки на Ірину.
-Увага, – крикнула Олька і вимкнула магнітофон. – Пропоную провести конкурс “Міс новорічний сюрприз”. Номінація одна “обноски”. І виграє Ірина!
Всі знову подивилися на Іру. А її немов закували в це плаття, і вона не могла поворухнутися. А Ольці цього було мало, вона підійшла впритул до Іри і викрикнула:
-Знімай! Я сказала, знімай моє плаття!
Ірина вибігла із залу, побачила відкритий кабінет хімії. Забігла туди, а там на стільці вчительки висів білий халат. Іра зняла сукню, одягла халат і повернулася в зал.
Підійшла до Ольки і віддала плаття.
Так, в халаті, Іра і прийшла додому…
З тих пір вона не одягала кимось ношені речі, не дозволяла цього робити і доньці.
Всі ми з дитинства, і наші звички, які б вони не були звідти ж.
А весільну сукню доньці Ірина замовила зшити у знайомої. Весілля пройшло так, як задумували – весело і дружно…
