Наталка відключила телефон і розплакалася. Бажання викинути телефон у смітник, не покидало. Наталка глибоко зітхнула, порахувала до десяти, витерла сльози.
– Все! – подумала вона. – Досить істерити. Телефон не винен. Зберись і добре подумай.
Нататалка пройшла на кухню, зварила собі кави, і задумалася.
– Ваш чоловік зраджує Вам, – звучав у голові незнайомий голос жінки. – Він любить мене. Тримають його тільки діти. Якщо не вірите, сьогодні о шостій вечора, ми будемо в готелі “Релакс”. Номер двадцять п’ять.
Жінка глянула на годинник, залетіла до кімнати, схопила сумку та зупинилася. Вона дістала телефон.
– Мамо, ти не зможеш приїхати до мене? Прямо зараз, – схвильовано запитала Наталка. – Біда в мене.
Вона захлинаючись все розповіла матері. Повисла невелика пауза.
– До шостої ще три години, – відповіла мама. – Чекай. Зараз приїду. Постарайся заспокоїтися.
За тринадцять років шлюбу було всяке, як у кожної нормальної сім’ї. Але ніколи не виникало питання зради. Наталка завжди вважала, що вони будуть жити довго і щасливо і підуть в один день. А тепер вона чітко побачила, як руйнується їхнє сімейне щастя.
– Ти знаєш, я така голодна, – перше, що вона почула жінка від мами, коли вона повернулася – Давай поїмо. Що в тебе є?
– Борщ, – розгубилася Наталка, – Ще рагу. Мені шматок у горло не лізе.
– На ситий шлунок голова краще працює, – філософськи промовила мама.
Обідали мовчки.
– Ось що мені на думку спало, – промовила мама, – Дзвонила жінка. Я думаю, твій чоловік не в курсі цього дзвінка. Дзвінок – це запрошення тобі. Вона розраховує, що ти миттю примчиш до готелю. Там скандал і їй дістається приз – твій чоловік.
– А що робити? – розгубилася Наталка.
– Це залежить від того, що ти хочеш сама. Ситуацію вже не змінити. Сталося те, що сталося. Ти заспокойся, подумай та виріши для себе, без емоцій. Чи готова ти зберегти сім’ю чи хочеш розлучення? Чи готова ти його пробачити?
Повисло довге мовчання.
– Не хочу розлучатися. – струснула головою Наталка. – Хочу, щоб було як раніше.
– Як раніше вже не буде, – сумно промовила мама, – Залишатися з нею чи в сім’ї, йому вирішувати. Якщо це серйозно, скандал лише підштовхне його до розриву. А якщо ні – розвалить вашу родину зсередини. Треба бути розумнішими і хитрішими. Ти ж жінка, отже, сильна.
– І що робити?
– Ось що я вигадала. Ти нікуди не поїдеш. Мені їхати так само не можна, за хорошого розкладу, він мене боятися буде. І це не дуже добре. Вдаватимемо, що ми нічого не знаємо.
– А хто поїде? – запитала Наталка.
– Тітка Оля поїде, – знизала плечима мама, – Легенда така. Вона заїхала до тебе, привезла закрутки. Ти вибігла до магазину. Задзвонив телефон, вона взяла слухавку. Нічого тобі не сказала, а сама помчала до готелю. Далі його рішення. Раз тітка застукала, виходу нема. Потрібно вирішувати. Він, або розізлиться на цю свою жінку і кине її. Або вже якщо застукали, з’явиться до тебе з розмовою. Принаймні з’явиться шанс все виправити. Від помилок ніхто не застрахований.
***
Наталка почула звук дверей, що відкриваються. Витираючи руки рушником, вона вийшла в коридор.
– Привіт, а я на тебе так рано не чекала, – здивувалася жінка, – У тебе ж нарада.
– Скасували, – посміхнувся чоловік і простяг їй букет квітів.
– З якої нагоди квіти?
– Люблю тебе. Хіба квіти треба дарувати у свята? – Потім змінив тему. – У мене відгули набігли. Може, рвонемо з дітьми кудись? Давно разом не відпочивали.
– Це чудово! – засяяла Наталка. – Будеш вечеряти? Тітка Оля заїжджала. Привезла огірочки мариновані. Смачні…
Чоловік закашлявся, але швидко прийшов до тями.
– Давай разом повечеряємо.
Наталка кивнула і вирушила накривати на стіл.
***
Дві жінки за столом пили каву з тортиком.
– Може в магазин сходимо, купимо що-небудь?
– Ти вже вибач мені, Оля. Не до магазину. – відповіла мама Наталки. – Так перенервувала, нічого робити не можу. Дякую тобі. Виручила.
– Ти б бачила його очі, – засміялася інша, – Він так на цю дівчину кричав. А мені обіцяв увесь город скопати.
Жінки розреготалися.
Ось така життєва історія. Вона дуже спірна. Дехто вчинив би інакше. Але у кожного свої шляхи вирішення. Рецептів нема.
