Здається, ще рік тому Рита почувала себе найщасливішою дівчиною. Вона готувалася до свого весілля, вибирала сукню, фату. І мріяла про щасливе заміжжя, про будинок, в якому бігатимуть їх з Андрійом діти. Про кохання до останнього подиху. Про просте жіноче щастя, яке полягає у словах: “Був би коханий поряд”.
А тепер вона сидить перед екраном ноутбука, закривши обличчя руками. Ревнощі захлеснули її. З того часу, як вона надягла обручку на палець і змінила прізвище, вона закрила доступ стороннім людям у свої соціальні мережі. Спілкується лише з друзями, та й то у справі. Ділиться рецептами зі своїми подругами, стежить за тим, як вони доглядають своїх малюків, щоб підготуватися до материнства. Вітає їх із святами. Ось, мабуть, і все.
А її молодий чоловік … Він був першим красенем в їхньому Університеті, від дівчат спокою не було. І треба ж було так закохатися в нього. Коли вона після занять приходила додому вся в сльозах, бачачи, як Андрій пішов у кіно з черговою шанувальницею, мама їй говорила: “Не плач. Гарний чоловік – чужий чоловік. Вибери собі когось скромніше”. І ці слова міцно засіли в її голові.
Напевно, Рита скористалася б порадою мами. Якби Андрій не підійшов до неї. Вони перекинулися парою фраз, що нічого не значили, і дівчина поспішила відкланятися. Занадто великим випробуванням для неї було спілкування із цим хлопцем. Не хотілося стати іграшкою у його руках.
Але наступного дня він підійшов знову, а потім ще й ще. І ось уже вона з ним ходить у кіно, у кафе, на дискотеку.
– Заздрю я тобі, Рито, – одного разу сказала їй однокурсниця, (пізніше ви зрозумієте, хто) – скільки дівчат за Андрійом ходить, а він вибрав тебе.
-Хіба? – здивувалася Рита.
-А Ти що, не бачиш. Він же ні на кого більше не звертає уваги, тільки з тобою.
До цього стосунки у Рити з Андрійом були безневинні, вона навіть і поцілувати себе не давала. А тут задумалася. “Треба брати, – подумала вона, – поки він не схаменеться. А там діти підуть, так і прив’яжу до себе”.
Рік вони були близькими, але дітей все не було. Але незважаючи на це, Рита дочекалася пропозиції від Андрія. Якось він сказав:
– Кохана, адже я, як порядна людина, вже давно повинен на тобі одружитися. Ти як до цього ставишся?
Рита злякалася.
-Тільки тому, що ти порядний? Не варто! Он навколо стільки розкішних блондинок.
-Ну ти ж знаєш, я не люблю блондинок. До того ж… Вони фарбовані. А ти в мене природна і, не така як усі, неповторна.
Ні, не те щоб Рита цього не хотіла, вона з радістю погодилася, просто спочатку хотіла зрозуміти, за що він вибрав саме її. Адже вона нічим не виділялася серед своїх однолітків, хіба тільки своїм маленьким зростом. Ось за це Андрій і покохав її.
А тепер вона його дружина. І найбільше цінує у стосунках вірність та відданість. А він…
Відкрито з кимось спілкується на сторінках своїх соціальних мереж. Приймає компліменти та подарунки від представниць протилежної статі, веде з ними листування.
Скільки разів вона просила чоловіка не робити цього. Адже їй незручно почуватися однією з цих жінок, вірніше, не єдиною. Їй хочеться, щоб вся його увага була прикута лише до неї. Але Андрій і чути не хотів, вважаючи, що нічого поганого він не робить. Від цього в сім’ї часто виникали сварки.
І тоді Рита вирішила перевірити чоловіка. Вона пішла до своєї найкращої подруги Каті за порадою, як вивести чоловіка на чисту воду.
-Може не треба? – Засумнівалася Катя. – Він не гуляє? Вечорами завжди вдома.
-Вдома, але завжди біля комп’ютера.
-Ну ти подумай, Рито, твій Андрій не гуляє, він спить з тобою в одному ліжку. Йому не надходять на телефон сторонні повідомлення. Може рано паніку піднімати? І нічого там такого справді немає. Просто йому хочеться більше уваги, це його окриляє.
-Навіщо тоді було одружуватися?
-Ну як навіщо, адже він любить тебе!
-Ось це я і хочу перевірити!
-Ну добре, – погодилася Катя, – тільки не пошкодуй про це.
І Катя звернулася до своєї приятельки з іншого міста за допомогою у делікатному питанні. Марина спочатку відмовлялася. Адже вона мала модельну зовнішність і великі перспективи вийти заміж за солідного, забезпеченого чоловіка. І в справжньому житті вона ніколи не подивилася б на Андрія. Ну раз треба – значить треба, чому б не допомогти? Адже їй це нічого не варте.
І, отримавши всю необхідну інформацію про те, що подобається чоловікові, які у нього захоплення та звички, стала заходити до нього на сторінку. Заходив і він, але мовчав. Тоді вона йому відправила: “Привіт” та смайлик з усмішкою. Андрій відповів смайликом з очима у вигляді сердець. І в них розпочався діалог.
Переписувалися так, ні про що. Марина питала в Андрія, як він провів вихідні, яку рибу виловив, чи купив нові снасті. Як ідуть справи на роботі, що нового прочитав, побачив. І він розповідав їй про все: що цікавого прочитав, який фільм йому сподобався, про рибалку та футбол. І Марина захоплювалася всім. Тоді як Рита до футбольних матчів і риболовлі була байдужа.
Катя поки що нічого не розповідала Риті про те, як йде листування. Радила лише подрузі бути уважнішою до інтересів чоловіка. Але та тільки ревнувала, і всі розмови зводилися лише до того, що їй не подобається те, що Андрій часто зависає у соціальних мережах.
А Марина виклала у себе на сторінці чергову фотографію, зроблену на фотосесії, із запитанням, чи подобається вона Андрію?
Андрій тим часом переживав через чергову сварку і відповів, що подобається. Тоді Марина запросила його до себе у гості на Новий рік.
І чоловік погодився.Він ображався на Риту. На те, що вона закидає йому те, чого він не робив. І він вирішив помститися, можливо тоді йому будуть не такі образливі її підозри, коли він знатиме, що справді винен перед дружиною.
Напередодні свят він повідомив Риті, що йому треба ненадовго виїхати. Зібрався з друзями на зимовий лов, хоче взяти участь у змаганнях. Її він узяти не може – чисто чоловіча компанія, без дружин. І перепросив, що Новий рік їй доведеться зустріти одній. Заперечення не приймаються, він уже купив квиток.
Виїжджати Андрій мав 30 грудня. Цього дня, з ранку, Катя і переслала Риті листування Андрія з Мариною. З якого вона дізналася, куди справді збирається її чоловік.
Риті дуже важко було приховати горе й образу, що навалилося, але вона терпіла і вдавала, що нічого не відбувається. Допомогла зібрати чоловікові валізу і поїхала проводжати його на вокзал. До поїзда залишалося 30 хвилин.
– Я все знаю, – сказала Рита і заплакала, – відчинила телефон і показала листування Андрію. – Не дарма я підозрювала, що твоя любов до спілкування в соцмережах нічим добрим не закінчиться. Тепер ти вільний і можеш робити все, що хочеш. На початок тобі вистачить речей. А потім надішлеш адресу, решту я надішлю тобі поштою.
– Стривай, Рито, це не зовсім так, як ти думаєш. Дозволь, я все це поясню.
– Не треба мені нічого пояснювати. Все й так ясно. Ти стоїш на пероні, збираючись поїхати на Новий рік до іншої жінки, а я залишаюся.
– Рито, хочеш я нікуди не поїду?
– Пізно. Тепер уже надто пізно, нічого не виправити. Я викрила тебе!
– Ти? То це ти підлаштувала все це?
Андрій зайшов на сторінку соцмереж, у друзі, і не виявив там профілю Марини.
– Я – підлаштувала, а ти і повівся. Прощай, ти мені не чоловік.
Рита не змогла пробачити Андрія і розлучилася з ним.
Марина незабаром вийшла заміж за успішного бізнесмена, як і мріяла. Рита довго була одна, вона любила Андрія і не могла забути. Але найжахливішим для неї було те, що Андрій незабаром одружився з її подругою, Катею.
Як виявилося, це вона створювала сторінки з різними жінками, заходила до Андрія та засипала його від їхнього імені компліментами та подарунками. Робила це спеціально, щоб Рита ревнувала. Вона підсовувала їй пости, в яких жінки ділилися досвідом, як зірвали маску брехні зі своїх благовірних і підперли їх до стіни. Що й підштовхнуло бідну Риту до рішучих дій. Катя останнім часом активно товаришувала з Ритою, щоб саме до неї та прийшла по допомогу.
Їй теж подобався Андрій, і вони мали близькість до його відносин із Ритою. Катя дуже переживала через те, що він одружився не з нею. І зробила все можливе, щоби повернути його собі.
Коли Рита дізналася про це, мститися не стала. І нічого не розповіла Андрію, бо Катя була вагітною.
А Рита теж вийде заміж. За того, хто скромніший, як навчала її мама. Чоловік любитиме її, а вона прийматиме його любов. Рита поважатиме свого чоловіка за доброту і вірність, за хороші батьківські якості та ласку, що виявляють їхні діти. Але все своє життя вона згадуватиме Андрія, як своє перше кохання.
А хто з нас його не згадує?!!
Ця розповідь написана за мотивами реальної історії, яку розповіла мені подруга. Дякую всім, хто прочитав!
