Коли Дмитро пішов, голосно закривши двері, Оксана безсило опустилася на кухонну табуретку. По щоках потекли сльози. І вона навіть не намагалася їх стримати.
– Ну, що зі мною не так? Чому я така? Навіть нормальну вечерю не можу для чоловіка приготувати, – переживала жінка.
Дмитру було важко догодити. Але Оксана старалася. І вірила, що обов’язково колись вона все зробить правильно, і на обличчі коханого нарешті з’явиться посмішка. Але за 3 роки шлюбу поки що їй це жодного разу не вдалося.
Робота у чоловіка була відповідальна та добре оплачувана. Оксана ж працювала викладачем музики і заробляла вкрай мало.
– Ти можеш хоча б будинок в чистоті підтримувати? – питав Дмитро, коли знаходив десь пил. – Не будинок, а сарай якийсь!
Оксана дуже засмучувалася і влаштовувала генеральне прибирання. Однак їй ніяк не вдавалося встежити за всім в домі.
– Мда… Все-таки господиня з тебе ніяка, – казав чоловік.
Іноді їй вдавалося приготувати більш менш смачну вечерю. Вона це розуміла, бо Дмитро з’їдав. Але найчастіше він мовчки відсунув тарілку, робив собі бутерброд із ковбасою і йшов у кімнату дивитись телевізор.
На початку їхніх стосунків Оксана намагалася, щось казати чоловіку. Вона наводила в приклад своїх подруг, які на відміну від неї прибирають тільки у свята або наймають хатніх робітниць. Але чоловік починав так злитися, нагадувати їй про всі її промахи, що поступово вона змирилася з вічним невдоволенням чоловіком.
Найстрашніше було, коли Дмитро ображався і переставав розмовляти з нею. Він ніколи не казав їй, чим саме вона його образила. І Оксана не знаходила собі місця, перебираючи останні події, щоб виявити свій промах.
Мовчати він міг кілька днів. Оксана цими днями переставала спати.
А потім чоловік раптом «вибачав» її і поводився так, ніби нічого не сталося.
Якийсь час тому Оксана почала набирати зайвого. Чоловік, звичайно, не втрачав нагоди висловити свою думку.
– Оксано, можливо варто їсти поменше? Мені вже соромно з тобою на очі друзям показуватись.
Оксана чесно намагалася взяти себе в руки та скинкти зайве. Але після кожної сварки з чоловіком на неї насувався такий розпач, що вона йшла до холодильника, щоб хоч якось втішити себе.
Сьогодні ж трапилося щось надзвичайне. Дмитру не сподобалася вечеря, і він пішов, грюкнувши дверима.
***
– Діма мій прийшов! – Інна кинулася на шию коханцю. – Як тобі вдалося від своєї позбутися?
– Ой, не питай. Ледве пішов!
– Бідолашний ти мій!
– А є щось поїсти?
– Ні, рідний, я сьогодні не в настрої готувати.
– Ну нічого, давай замовимо що-небудь.
– А ти надовго?
– Думаю, що сьогодні зможу навіть залишитися на ніч. Вона завтра навіть не наважиться спитати, де я був.
– Так сильно образила тебе? – Співчутливо запитала Інна.
– Навіть розповідати не хочу, з ким мені доводиться жити.
– Бідолашний ти мій, – притулилася до коханця Інна.
***
Не дочекавшись чоловіка опівночі, Оксана зателефонувала сестрі.
– Ну все… тепер він точно від мене піде. Що мені робити, Аню?
– Оксано, та чого ти паришся? Ну піде і фіг із ним. Мало ще чоловіків у світі?
– Ой, Аню. В тебе все так легко. Ти ж знаєш, я не можу, як ти.
– Знаю…
Оксана була старшою дочкою. І, коли народилася Аня, вона, як і багато дітей, почала ревнувати батьків до маленької сестрички. І щоб утримати їхню увагу та любов маленька Оксана вирішила стати найкращою дівчинкою на світі.
Вона допомагала мамі по господарству, добре вчилася і справді отримувала від батьків і похвалу і любов. Мама часто говорила: «Ох пощастить твоєму чоловікові, Оксано. А ти, Ганусю, приклад би з сестри брала! А то тебе заміж взагалі ніхто не покличе!
Але насправді вийшло зовсім не так. Аня вийшла за доброго та чуйного чоловіка, який поділяв із нею домашні обов’язки. А ось в Оксани чоловік був завжди і всім незадоволений.
***
Дмитро повернувся наступного дня лише увечері. Оксана не наважилася питати, де він був. Але сварки все ж таки уникнути не вдалося.
– Тобі так начхати на мене? – почав він.
– Ну, я думала…
– Що ти думала, Оксано? Ну ось які думки мають з’явитися у голові, щоб не поцікавитися, де був чоловік?
– Ну добре! Де ти був, Діма?
– О Боже! Ну, за що мені це? Ось правильно мені друзі всі казали, що не треба було з тобою одружуватися. Але ні, одружився.
– Знаєш що! Не подобається – йди! – Зірвалася Оксана і відразу пожаліла. Але було пізно.
– Ось так значить… – тихо сказав чоловік, і це було гірше, ніж якби він закричав. – А може, це тобі варто піти? Квартира моя!
Через 4 години Оксана вже сиділа на дивані у сестри.
– Оксано, ну не плач, будь ласка. Він не вартий цього.
– Розумієш, Аню, адже я так і не дізналася, де він був тієї ночі. А раптом йому справді була потрібна моя допомога, а я навіть не шукала його.
Аня гладила сестру по голові, і ледве стримувалась, щоб не висловити все, що думає про Дмитра.
Через пів року Оксана з Дмитром розлучилися.
***
– Інно! Ну невже не можна було прибратися до мого приходу?
– Діма, ну я ж теж працюю! У мене часу не вистачає.
– Дивно. Ось у моєї колишньої дружини чомусь вистачало часу на все. Вона ще й готувати встигала. Даремно я, мабуть, пішов від неї до такої поганої господині, як ти!
