У Наталі була звичайна сім’я: чоловік Ігор і двоє маленьких дітей. Вони були одружені вже 10 років. Зранку подружжя поспішало на роботу, дітей у садок, після роботи додому, на вихідних — до батьків або на дачу. Усе, як у всіх, нічого цікавого, звичайне рутинне життя.
Наталя любила Ігора, намагалася завжди вислухати й приділити увагу, хоча з двома маленькими дітьми, та ще й після роботи, часу й сил на це було дуже мало. Старалася жінка й за собою доглядати, як могла, хоча на якісь дорогі салонні послуги та модний одяг грошей не вистачало. Наталя самостійно робила собі манікюр і фарбувала волосся, а одяг намагалася придбати на розпродажах або через оголошення в інтернеті, щоб не відбирати грошей у сім’ї. Головним для неї було, щоб в її хлопчиків — і в чоловіка, і в синів — було все необхідне.
Ігор ставився до Наталі нормально. Звичайно, такої пристрасті й романтики, як в юності, вже не було, але назвати стосунки поганими не можна було. Принаймні, жінці так здавалося.
А нещодавно до Ігора на роботу влаштувалася нова колега, яка захоплювалася психологією і всілякими тренінгами особистісного розвитку. Відтепер щовечора чоловік приходив додому й розповідав Наталі багато цікавої й корисної інформації, яку почув від Вероніки. Спочатку жінка й справді слухала про все із захопленням, адже ці тренінги відкривали очі на багато речей, але все частіше почала дратуватися, коли Ігор перестав говорити про будь-що інше, крім цієї теми.
Коли Вероніка запросила на один із тренінгів Ігора, Наталя дуже напружилася. Її чоловік жодного разу не був помічений у якійсь авантюрі з жінкою, але ж він раніше й ні про кого так захоплено не говорив, як про цю Вероніку…
Але все-таки Ігор на тренінг пішов. А що було робити Наталі, не тримати ж його? Дорослий чоловік, сім’янин, батько двох дітей, але ж він має голову на плечах і свободу пересування.
Повернувшись після тренінгу додому Ігор тільки про нього й говорив, а ще — про те, яка добра й чудова Вероніка, що розкрила йому очі на цей світ!
Чоловік вирішив показати фотографії з тренінгу Наталі.
Побачивши фото цієї “доброї й чудової” Вероніки, Наталя ледь дар мови не втратила: зі знімку на неї дивилася справжня фотомодель, надзвичайно доглянута й у розкішному одязі, з довжелезними штучними віями й збільшеними губами.
Наталя була шокована, але розуміла, що не можна показувати своїх ревнощів, і тільки видавила з себе:
– Так, дуже гарний тренінг. Стільки учасників… — вона зробила паузу. — А що ж це Вероніка незаміжня? — зробивши байдужий вигляд запитала Наталя.
– Чому це? Заміжня. Але чоловік її поглядів не підтримує, не хоче нічого й чути про її роботу. Тому їй потрібен був друг, який би розділяв її інтереси. — Пояснив Ігор, не розуміючи, яку дурницю говорить.
– Ну звичайно, бідна Вероніка… — з’язвила Наталі. — Їй прямо вже зовсім ні з ким піти на тренінг, окрім чужого чоловіка! — Наталя-таки не витримала й сказала це.
Ігор чи й справді був не дуже розумним, чи прикинувся таким, але сказав:
– Та ти що, ревнуєш? Ми з нею просто друзі!
– Щось дуже швидко ви ними стали, ти не вважаєш? А взагалі, краще б мене запросив на такий тренінг, я б, може, теж хотіла послухати, але ж ти до цього не додумався! — ображено сказала Наталя.
Після цієї розмови Ігор почав ходити на тренінги щосуботи. Наталя страшенно дратувалася й хвилювалася, що її чоловік там знаходиться з такою кралею, але скільки не просила взяти її з собою, він завжди знаходив якісь відмовки: то кількість місць обмежена, то ще щось.
А з часом жінка помітила, що Ігор став якимось підозрілим: він більше не говорив ні про тренінги, ні про Вероніку, та й взагалі мало що їй розказував. З роботи почав приходити пізніше, більше часу став проводити з телефоном, при чому поставив на нього пароль та беззвучний режим. Усе це дуже не подобалося Наталі, але вона не знала, що їй робити.
Показувати свої переживання не хотіла, щоб він не побачив, як вона боїться його втратити, але й іншого плану дій не мала. Вирішила, нехай все буде, як буде. Що вона може зробити?
На якийсь час Наталі навіть здалося, що Ігор більше не спілкується з колегою, тому що перестав про неї говорити, але вона помилялася.
І ось одного вечора, коли нічого не віщувало біди, Ігор прийшов додому й сказав:
– Наталя, вибач, але я від тебе йду…
Жінка ледве втримала в руках тарілку.
– Я йду до Вероніки. — Продовжив він. — Я зрозумів, що ми з нею, наче на одній хвилі. Ми розуміємо один одного з пів-слова. Я ні з ким себе ніколи так не почував. У мене наче виросли крила! Я люблю її, вибач мене.
Наталя була настільки шокована, що не змогла вимовити ні слова. Вона не кричала, не плакала, не намагалася його зупинити, чим здивувала навіть саму себе. Жінка тільки побачила, як він швидко зібрав сумку з речами й вийшов із квартири.
Тепер, коли Ігор пішов, Наталя дала волю сльозам.
“Я все життя присвятила йому й синам, про себе не думала! А треба було, як ця Вероніка, дбати про себе, в першу чергу, й виглядати, як королева!” — говорила жінка собі.
Пройшло буквально 2 години, як ключ у дверях повернувся й Наталя побачила Ігора, що зайшов у квартиру з речами та стояв, опустивши голову.
Жінка такого повороту ніяк не очікувала. Вона витерла сльози й вискочила в коридор.
– Що тобі тут треба?
– Наталю, пусти мене назад, будь ласка… — Ігор крутив ключі в руках і виглядав жалюгідно, неначе дитина, яка нашкодила й тепер просить вибачення. Він не смів підійняти на неї очей.
– Ти не уявляєш, що сталося…, – раптом сказав чоловік.
– А я й не збираюся уявляти. – зупинила його Наталя. — Забирайся до своєї Вероніки!
Але Ігор продовжив, неначе її не чув:
– Я прийшов до неї з речами, запропонував вийти за мене заміж, а вона… Вона розсміялася мені в обличчя і сказала, що вона не збирається й ніколи не збиралася йти від свого чоловіка… Я для неї був просто розвагою… — чоловік ще більше опустив очі додолу й Наталі навіть здалося, що він плаче.
– Знаєш, Ігоре, ти маєш те, на що заслужив. Забирайся звідси геть і ніколи більше не з’являйся. На розлучення я подам завтра ж.
Наталя схопила його за рукав куртки й вивела за двері.
Хоч і прикро їй було, але нічого, справиться, а зрадник їй не потрібен.
