Юлі скоро мало виповнитися 25 років. І від неї пішов хлопець. Ось так узяв і сказав що все, закінчилися стосунки…
Набридло мовляв… Прямо за місяць до Нового року.
Прикро. Але ж не так все й погано!
А тут на тобі – ще й заслабла…
І все б нічого, але Юля конкретно засумувала.
І коли всі готуються до свят, закуповують подарунки, гуляють та інше, Юлька грунтовно засіла вдома.
Відпустку на місяць взяла на роботі. Не хотіла вона ніякого Нового року!
І друзів бачити не хотіла, на дзвінки не відповідала, в інтернет не заходила.
Замовляла доставку різних смаколиків, корисних і не тільки, і дивилася мелодрами по телевізору.
Подушки всі на диван перетягла, пледи, які тільки вдома були.
Серветок біля неї лежала ціла упаковка. Одна вже закінчилася і гіркою лежала на підлозі.
Папірці від цукерок вона акуратно в щілини дивана розпихала, чи за диван кидала.
Штори не відкривала взагалі. Тарілки, чашки за собою не мила, в мийку складала, вже й місця не вистачало.
Та що там, вмивалася і то через раз… Вона все плакала і шкодувала себе бідну і нещасну.
Раптом хтось голосно постукав у двері.
Юлька махнула рукою – немає її вдома.
Але стукіт наполегливо тривав уже півгодини і заважав насолоджуватися черговою казкою по телевізору.
Дівчина відкинула вбік плед, у який була закутана.
Вона струсила на ходу з одягу крихти від чіпсів і витерла руки об штани піжами.
Відчинивши двері, вона побачила незнайомку, незрозумілого віку.
Коротка стрижка, яскравий одяг, якась надмірна повнота, Юльці захотілося швидше зачинити двері.
-Що дивишся? Дай пройду! – незнайомка нахабно відсунула Юльку і пройшла до квартири.
-То що у нас тут? – вона дивилася на всі боки.
-Дівчино, а ви хто? І що вам потрібно? – Юлька розгубилася і не могла зрозуміти, що відбувається.
-Так мені твій безлад подобається! І те, чим ти харчуєшся теж! – незнайомка здавалося милувалась товстим шаром пилу на столі.
-Ви що собі дозволяєте!
-Я? Ти не розумієш, хто я і навіщо тут? Краще придивись! Так, ти їж побільше, а то худенька он яка! – незнайомка подивилася на Юльку і несхвально скривилася. – Чіпси, піца, більше мучного та шоколаду! Волосся!
-Що волосся? – господиня квартири не могла зрозуміти, що відбувається.
-Терміново треба у перукарню! Підстригти! Чим коротше, тим краще! Навіщо тобі така копиця волосся! За ними он скільки догляду треба… А так – дівчина провела рукою по своєму короткому волоссям і засміялася.
-І ще кіт! Тобі терміново потрібний кіт! А краще одразу 2, ну чи 3.
-Навіщо мені кіт?
-Як навіщо? Коти це чудово! Уяви собі сидиш ти ось так сумуєш, а він згорнувся в тебе на колінах у клубочок і муркоче. Відразу легше! У майбутньому у нас із тобою буде багато котиків! Вони ж такі мі-мі-ми… – губи незнайомки, нафарбовані червоною помадою неприємно скривилися. – Друзям не відповідай! – вона з занепокоєнням подивилася на телефон, що задзвонив.
-Чому?
-Ну, ти ж не хочеш з ними спілкуватися! Та й що чекати від людей, вони всі зрадники і… І… Ну, ти зрозуміла мене… Навіщо тобі вони? Є їжа, коти, телевізор! Що ще для щастя потрібно?
-Ну, не знаю… Друзі, сім’я, діти там… Спілкування.
-Тю… Спілкування. Діти. Навіщо? Тобі одній он як добре! Подивися на себе в дзеркало!
Юлька дивилася на себе в дзеркало: волосся брудне, зібране в незрозумілий пучок. Футболка у плямах. Плечі опущені.
Юлька розплющила очі і різко сіла на дивані. Хтось стукав у двері.
-Насниться ж таке! Просто сон! – подумалося їй і вона пішла відчиняти двері.
-Дівчино! Доставку замовляли? Ось! – хлопець дивився з явним почуттям неприязні. – Я через вас спізнююся!
-Вибачте! – тільки й змогла пробурмотіла Юлька.
Вона подивилася в дзеркало, зморщила невдоволено носа.
Зазирнула у пакет доставщика: бургери, булочки, шоколад.
Махнувши головою, дівчина кинула пакет біля вхідних дверей.
Відсунула важкі штори, сонце засліпило, сніг іскрився, свіже повітря зайшло в квартиру…
До нового року залишалося всього 6 днів.
А у неї попереду купа справ.
Дівчина бадьоро взялася за прибирання, не забувши включити веселу музику.
Ось так простий сон допоміг їй знову насолоджуватися життям.
