– Ти взагалі у дзеркало давно дивилася? – чоловік завівся не на жарт.
– Вибач, я зараз все приберу, – промовила Надя і закрутилася по кухні в пошуках ганчірки. Ганчірка, звичайно ж, лежала на своєму місці, як завжди, але стрес не давав Надії цього побачити.
Пролила борщ. Безглуздий збіг обставин, один незграбний рух і добра половина тарілки опинилася на столі перед чоловіком.
– Ну пролила, з ким не буває. Чого він так розлютився? Вже й нігті мої розкритикував і пройшовся по зачісці. Піжама моя йому не подобається… А в чому я маю вдома ходити в таку холодригу? Включать опалення, одягну шорти або халат, а поки що – домашній костюм із ведмедиками, – крутилося в голові у Наді.
– Все, Надю. Я так більше не можу. Ти в цьому декреті на жінку перестала бути схожою. Грошей вистачає – найняла б няньку. Зайнялася собою. Якось можна було виправити все це – він у повітрі окреслив пальцем коло, в центрі якого опинилася Надя. – Жінки, он, давно вже навчилися виглядати не на свій вік. А у тебе дата народження на лобі написана зморшками, а кількість дітей можна дізнатися, якщо порахувати розтяжки на животі. Усе вистачить із мене. Я йду, – Олег підвівся з-за столу і вийшов з кухні, не забувши зачепити Надю на шляху плечем.
– Та що трапилося? – нарешті озвучила Надія своє німе запитання. – Ну, схибила я, вибач. Чого одразу йти? – Надія встала у дверях, спостерігаючи за тим, як чоловік збирав свої речі.
– Розлитий борщ – це була остання крапля, – потряс він пальцем перед носом Надії. – І взагалі, я маю іншу. Моя нова кохана жінка, – він дістав з кишені спортивних штанів телефон і, відкривши програму, розгорнув телефон екраном до Наді.
Через екран телефону, який Надя власноручно подарувала своєму чоловікові, на неї дивилася молода дівчина.
– І хто це? – Розгублено запитала Надя у свого чоловіка.
– Це моя дівчина – Оксана. Вона, на відміну від тебе, в курсі всіх нових трендів моди. За собою слідкує. Годує мене не лише смачно, а й красиво, – він продемонстрував фотографію сирників, посипаних цукровою пудрою та прикрашених полуницею.
– Теж мені велика мудрість – цукром сирники посипати і ягоду зверху покласти, – посміхнулася Надя, наче думаючи, що, якщо вона так зробе, чоловік знову розкладе свої речі по полицях.
– Може, й невелика, тільки ти цього ніколи не робила. Борщі, котлети, домашні пельмені. Якби не знав, що це смачно, а оцінював по подачі – ніколи б не їв. Все, відійди. Решту заберу пізніше, – чоловік вискочив з кімнати, тягнучи за собою валізу.
Надя стояла, ніби приголомшена. Їй здавалося, що вона в якомусь безглуздому шоу і зараз звідкись вискочить відомий ведучий і крикне: “Ми вас розіграли! Ось ваш мільйон!
Але нікого, крім Наді та кота вдома не було. Старший син був у школі, а донька у садку.
Надя мовчки прибирала зі столу залишки цього триклятого борщу, методично обполіскуючи ганчірку і підтираючи краплі з раковини.
Ось так від Наді пішов чоловік. На рівному місці. Через розлитий борщ і через те що вона не слідкувала за трендами моди.
Далі було розлучення, суд. Ділити було особливо нічого. Свою машину він собі забрав, Наді залишив її. Квартира Надії від бабусі дісталася ще до весілля. Так що кожен просто залишився при своєму – Надя з борщами та дітьми, він із сирниками та молоденькою дівчиною.
Без підтримки Надя, на щастя, не лишилася. Спільні друзі підтримали жінку і підстраховували, коли вона, проплакавши всю ніч, не могла відвезти дітей до школи та садку. Вони купували продукти, перевіряли у Андрійка уроки і ліпили з Оксанкою сніговиків із пластиліну.
Надя була у роздавлена. Якби не друзі, вона б ніколи не прийшла до тями, так погано їй було в той період.
Сергій, який був на весіллі Олега та Наді свідком, буквально з ложечки годував жінку.
А потім Надя ніби прокинулася. Ну, пішов чоловік – з ким не буває. Погорювала і хватить. Давно в хаті борщем не пахло і випічкою.
Діти були в захваті, що мама знову шаруділа на кухні, роздаючи їм ласощі.
Через кілька місяців жінка запросила на вечерю друзів, подякувати їм, так би мовити. Посиділи, повечеряли. Всі розійшлися, Сергій залишився допомогти прибрати, вони розговорилися, і тут чоловік видав таке, від чого здивуванню Наді не було меж.
– Це я Олега з Оксаною познайомив. Він часто скаржився на своє сімейне життя, на тебе. А я з самого вашого весілля мрію бути поряд з тобою. Як згадаю, який борщ ти на другий день наварила нам… – він підвів очі і, побачивши погляд Наді, поспішив до виходу і вилетів із квартири.
Надя злилася на Сергія. Думала, а що, якби він цього не з робив, може, вони і досі були б щасливі разом з Олегом?
Потім якось відпустило. Олег давно хотів піти, шукав привід, не ця, так інша. Роком раніше, роком пізніше.
Із Сергійом помирилися. Він став частіше заїжджати, а потім вони розписалися.
До Олега докотилася новина про те, що його колишня дружина та його друг разом, він, не довго думаючи, заявився до Наді, поки Сергій був на роботі. Умовляв все повернути назад, обіцяв, що повернеться і все буде як раніше.
А чи треба мені це раніше – він запитати забув.
Виявилося потім, що живеться йому з Оксаночкою не дуже солодко. Сирники ресторанні, його богиня краси та яєчню посмажити до ладу не може. Ходить скрізь із телефоном, знімає все поспіль, потім викладає на загальний огляд.
Але це все лірика, яка, на щастя, більше не має жодного стосунку до життя Наді. Так, доходять якісь чутки, але в подробиці жінка не вдається.
З Сергієм Надя вже п’ять років як одружені. Ось-ось у їхній сім’ї на одного любителя котлет та борщів побільшає.
