Оля сиділа за порожнім новорічним столом та плакала від горя. А може, даремно вона так із Сергієм розмовляла? Зрозуміло, що емоції і таке інше, але невже не можна було перечекати, потерпіти, коли свято закінчиться? “Ось і сиди тепер одна» – думала дівчина, відправляючи до роту чергову ложку свого улюбленого салату.
Скандал перед новим роком виник буквально з нічого. Все до цього передувало тому, що свято буде не таким, як їм хотілося. На роботі Сергія майже позбавили “13-ої” зарплати, вірніше, виплатили набагато менше. План був виконаний як слід, але прийшло нове керівництво і почало керувати по-своєму. Насамперед вони урізали премії. Адже сім’я розраховувала на ці гроші: заплатити за іпотеку, зібрати новорічний стіл, купити щось із одягу…
Тепер у пари залишалося лише на новорічний стіл. Та ще й на зло, цього місяця у Олі було мало замовлень…
Дівчина була у декретній відпустці. Її син Дмитрик, у 2 роки пішов у садок. Спочатку все як у всіх: адаптація, недуги, потім все налагодилося. Але за ці 2 роки Оля дуже вимоталася. Довгоочікуваний малюк приносив молодій матері багато клопотів: погано спав, вередував. А коли вже почав ходити, то мама назавжди втратила спокій і сон.
А Сергій став жити на роботі. Чому ж він так поводився? Адже він так чекав народження цієї дитини, оберігав її! Невже він так швидко здався перед труднощами?
-Ти не розумієш! Коли я приходжу з роботи, я хочу приходити в будинок, де на мене чекатиме спокій, нормальна адекватна дружина! Або хоча б вечеря!
– Ти вважаєш, що материнство це легко?! Що цілий день носитися з дитиною, яка весь час плаче, бігає – легко?! Я навіть поїсти іноді не встигаю!
-Скажи, а що ти особливого робиш? Чи тобі так складно закинути речі у прання та натиснути кнопочку? – з сарказмом запитав чоловік.
Олі було боляче чути таке від чоловіка. А він продовжував:
-У тебе є мультиварка! Закинула інгредієнти, поставила час та йди займайся своїми справами! Підлогу миєш ти і так раз на тиждень! Посади дитину в манеж і йди приготуй щось або відпочинь! І так на моїй шиї сидиш, я тебе всім забезпечую, ще й нарікаєш.
– Ти тепер почав дорікати мені грошима? А нічого, що я в декреті через тебе? Ти сам мене просив народити! А тепер кажеш, що я сиджу на шиї? Якщо ти думаєш, що займатися з дитиною так просто, візьми частину обов’язків, мені стане легше! І з’явиться більше часу на тебе!
-Ось ще! Я працюю, і ще повинен тобі з дитиною допомагати? А чи не надто це для тебе?
– Ти дорікаєш мені своєю дитиною? Ми тобі стали в тягар? Все зрозуміло…, – Оля образилася, і пішла в кімнату.
Вона була дуже скривджена. Він же сам просив її про дитину, а тепер при кожній нагоді їде на роботу або затримується! Не розуміє, як їй тяжко! Ще й грішми дорікає!
А кожні новорічні свята одне й те саме! Вони святкують тихо, навіть музику не включають на повну гучність, не танцюють. А все через дитину. У нього дуже чуйний сон. Яке ж свято, якщо підлаштовуєшся під дитину?
І дівчина вирішила стати незалежною. Хоча б трохи. На думку їй спала ідея домашнього миловаріння. Вона стала вивчати основи бізнесу, практикуватися вдома та зрозуміла: впорається! Руки її росли з нормального місця. Спочатку, звичайно, не все виходило, але поступово у неї з’явилися перші та постійні клієнти.
А тепер, коли Дмитрику виповнилося три, стане легше. Може й посидить з ними трішки, а потім спати піде? Але чоловік цього разу збунтувався:
-Я не бажаю нічого слухати! Мені набридло! Щороку одне й те саме! Ми не можемо нормально відсвяткувати, сидимо як на цвинтарі, тільки через те, щоб Діму не розбудити! Я що по-твоєму, пенсіонер?! Я хочу запросити друзів, потанцювати, нарешті погуляти!
-І що мені скажеш робити? – Запитала дівчина.
– Відвези його своїй матері! Адже вона вже давно на пенсії, не так святкує. Посидить до 12 і спати. Що їй ще робити? Натомість із онуком посидить, нудно не буде.
-Та ти що, вона не погодиться! Та їй не 18, а Діма сам знаєш, який. Вона з ним не впорається. Може твоїй мамі?
-Мама за кордоном зараз. Умовляй свою матір. А я хочу хоч раз на рік погуляти як слід! Або відвозиш його до матері або я зустрічатиму один!
-Ах так?! Для тебе друзі дорожчі за нас, твою сім’ю, дружину і дитину?! Тоді якщо так, то свій Новий рік іди відзначати у своїх друзів! – вигукнула дружина.
-Добре… – відповів чоловік і пішов.
…Так ніч 31 грудня Оля зустріла одна. Дмитрик як “на зло” був спокійний: за день втомився і ліг спати вже о 21.00. І спав міцно. Оля включила музику на малу гучність і почала їсти свій улюблений салат. А може, даремно посварилася? Зараз би сиділи разом і святкували.
Хоча вони і так щодня сваряться. Він дорікає її грошима, вона його – неуважністю. То навіщо зберігати сім’ю? Щоправда, іпотеку ще два роки виплачувати. Ну вже ні, залишатися через це в домі. Краще поїхати до мами, виплачувати свою частку за квартиру, а потім подати на розлучення та поділ майна.
Дівчина зателефонувала матері. Та дуже здивувалася:
– Дочко, ти? Щось трапилося?
– Чи можу я з Дмитриком до тебе приїхати? Пожити кілька днів, поки я все вирішуватиму?
– З чоловіком знову посварилася?
– Так. І дуже. Він пішов відзначати у друзів, я його вигнала.
– Давно пора. Я зараз приїду.
Мати приїхала за півгодини. Допомогла зібрати речі і Оля з сином поїхали.
…На ранок Сергій знайшов записку від дружини:
“Я так більше не можу. Ти став ображати мене. Ти нехтуєш сім’єю. Мною, дитиною. Ми весь час сваримося. Тоді навіщо нам жити разом? Я у своєї матері. Іпотеку виплачуватимемо навпіл. Потім я подам на розлучення та поділ майна. Бувай”.
Сергій не очікував такого від дружини. Він зрозумів, що був неправий. Почав дзвонити, вмовляти повернутись до нього. Оля поки що роздумує. Все-таки у сина має бути батько. А батьки її відмовляють: навіщо псувати життя із таким чоловіком?
А як ви думаєте, чи правильно вчинила Оля, вигнавши чоловіка на новий рік і поїхавши? Може, даремно?
