Якоїсь життєвої миті Інга вирішила, що їй не вистачає уваги, турботи та порозуміння. В черговий раз вона приїхала з відпустки, а чоловік її не зустрів, хоча вчора телефоном радісно повідомив, що дуже скучив, і обов’язково зустріне на вокзалі.
Інга вийшла разом із потоком пасажирів у зал очікування, передчуваючи зустріч із чоловіком, вона три тижні відпочивала у дочки. Відпустка з чоловіком у них не збігається вже років з п’ять, і вони у різний час їдуть відпочивати. Ігор легко відпускає дружину одну, він їй довіряє, знає, що Інга любить його, і не дозволить собі якихось непристойностей, у цьому він переконався за двадцять п’ять років спільного життя. Інга озирнулася на всі боки, але чоловіка не побачила, зателефонувала:
– Ігоре, а ти де? Обіцяв мене зустріти на вокзалі.
А Ігор не міг їхати за кермом, бо провів бурхливу ніч із Вікою, ледве випроводив її з квартири, сам ще не прийшов до тями, у квартирі бардак, голова туманна. Він зовсім забув, що сьогодні повертається Інга, і вчора обіцяв зустріти, з вечора не думав, що Віка залишиться в нього, думав, посидять трохи, він її проводить, та все прибере.
– Інго, я вдома, щось неважливо почуваюся, а ти вже приїхала?
– Так, мабуть, неважливо почуваєшся, раз не пам’ятаєш, про що вчора домовлялися, – почув він у відповідь.
Інга б нічого такого не подумала, якби це трапилося вперше, а то щоразу, повертаючись з відпустки, чоловіка вона не бачить на вокзалі, незважаючи на те, що домовляються напередодні. У нього з’являються «термінові справи», то на роботі затримався, то машина не заводиться, то в пробці простояв, спізнився, а сьогодні погано почувається.
Жінці стало неприємно, вона відійшла до великого вікна і задумалася:
– Коли за тобою сумують, коли тебе люблять, завжди зустрічають на вокзалі, і це так важливо, вишукувати серед тих, хто зустрічає рідне і кохане обличчя, це момент кохання, і хочеться голосно сказати попутникам:
– Ось бачите, а мене зустрічають. Тому що момент зустрічі, він найщасливіший. І не важливо, що потім знову почнуться дрібні сварки через дрібниці, розмови, побутові негаразди.
Інга подумала, що швидше за все Ігор її не любить, не любить, як вона його, усією душею, усім серцем, вона сумує без нього завжди. Ну, як можна твердо пообіцяти вчора, що обов’язково зустріне, і не зустрів? Зрозуміло, що вона не маленька дівчинка, піде та візьме таксі, доїде до дому. Інга не знає, скільки пройшло часу, поки вона стояла в роздумах, до неї підійшов сивуватий і міцний чоловік років п’ятдесяти.
– Що з Вами? Вам погано? Видно, що Ви засмучені. Мабуть, ніхто не зустрів?
Інга подивилася на нього і кивнула головою, чомусь їй захотілося, щоб її пошкодували, притиснули до себе, а вона відчула б тепло і турботу.
– А давайте я Вас довезу, у мене на стоянці машина, я приїхав із відрядження, місяць мене тут не було, я завжди залишаю машину на стоянці, не користуюся таксі.
Інга з покірністю взяла свою валізу, і вони пішли до стоянки. Чоловік продовжував:
– Мене звуть Артем, а Вас?
– Мене, Інга, була у дочки, відпочила.
Інга раптом з сумом сказала:
– А мене не зустрів чоловік, учора обіцяв, а сьогодні не зустрів, і це не вперше.
Артем заспокоїв:
– Та мало що, не встиг, пробки, спізнився.
– Ні, сказав, що неважливо почувається.
– Ну ось бачите, значить занедужав.
Інга не знала, по шляху Артему їхати до її будинку, чи ні, але він довіз її, вона хотіла з ним розплатитися:
– Інго, Ви що, я не працюю таксистом. Мені просто захотілося Вам допомогти, дуже вже сумно виглядали.
– Дякую Вам, Артем, велике дякую.
А Ігор ледве встиг навести лад, прибрав всі докази вчорашньої гулянки, сидів дивився в екран ноутбука. Він завжди дивився на екран ноутбука, телефону, або лежав на дивані з планшетом. Інга не знала, чи він працює, чи грає, важко сказати. Інга увійшла до квартири, пройшла до кімнати, чоловік обернувся, і сказав:
– Привіт! Ти приїхала? Добре, я скучив, – і знову уткнувся в екран. Інга підійшла до нього, і відчула неприємний запах вчорашнього застілля:
– Привіт, ну тепер зрозуміло, чому ти почуваєшся неважливо. Що за подію святкував? Приїзд дружини? Чи ти був не один?
– Інго, та ось Сергій вчора зайшов, а я не міг відмовити, ось і загуляли трохи, ти мене вибач, що не зустрів.
Вона пішла в душ, треба сполоснутися з дороги, зробити деякі справи, через два дні на роботу. Вона вийшла з ванни, зателефонувала Катя, подруга:
– Ой, Інго, ти вже вдома, заздрю тобі, мабуть, відпочила добре, а мені ще місяць працювати, а потім ми з Сергієм поїдемо на море, але поїдемо на машині. Він зараз у батьків в селі, батько серйозно занедужав, то треба матері по господарству допомогти. Виїхав ще у четвер. Завтра приїде, треба на роботу.
– Стривай, Катю, хіба Сергій твій у селі, а мені Ігор сказав, що вони вчора у нас тут загуляли.
– Ой, та пожартував, напевно, твій Ігор, мій чоловік третій день у селі, сьогодні тільки розмовляли.
Інга увійшла до кімнати:
– Так що ж ти мені брешеш, мій дорогий чоловік, а Сергій третій день у селі, Катя щойно мені дзвонила. Вона бачила, що Ігореві стало не по собі, дружина піймала його на брехні:
– Ну один, я був, що ти пристала?
Настав вечір, Інга образилася на чоловіка, не хотіла більше ні про що питати, і так ясно, що обдурив, вона пішла до спальні, взяла крем для обличчя, і погляд її впав на пудреницю і помаду. Це явно не її косметика, помаду такого яскравого кольору вона ніколи не купує. Вона знову вийшла до чоловіка:
– Ігоре, це чиє?
Ігор здивовано підвів голову:
– Що чиє? Що ти не встигла приїхати, одні запитання ставиш? Твоє, чиє? Це ти наводиш там красу, не я ж. Ігор, як і всі чоловіки ніколи не знав і не звертав уваги на косметику дружини.
– Ігоре, я такою яскравою помадою не користуюся, ти це знаєш, пудра це не моя. Давай розповідай, хто в тебе тут був, та ще й у нашій спальні?
Ігор не зміг викрутитися і замовк. Інга все зрозуміла, вона швидко поміняла постільну білизну, кинула у прання, заодно всі рушники у ванній, увімкнула машинку. Їй захотілося випрати весь бруд, відмити всю квартиру.
– Завтра забереш свої речі, і підеш назавжди, – злісно кинула Інга.
Ігор мовчав. Він пішов на кухню, у цей час засвітився екран на його телефоні, який лежав поруч із ноутбуком, прийшла СМСка, Інга прочитала:
– Любий, дякую за ніч, я забула в тебе помаду. Твоя кицька Віка.
Наступного дня Ігор із речами поїхав.
Інга приїхала на роботу, Катя зрозуміла, що не все гаразд у подруги:
– Ти, що подруго, виглядаєш мляво, і це після відпустки?
– Я завтра поїду подавати на розлучення, виставила із речами Ігора, він без мене розважався за повною програмою у нас у спальні. Вона швидко ввела у курс справи подругу:
– Інго, я дуже тобі співчуваю, і не дай Боже нікому потрапити в таку ситуацію. Тримайся, я з тобою, якщо що, допоможу, тільки скажи.
Ігор поїхав з речами до Віки, вона винаймає квартиру, а коли дізналася в чому справа, сказала:
– Даремно ти з квартири пішов, треба було її виставити, це ж ваша спільна квартира. Ми б із тобою там стали жити.
– Віка, ну я чоловік, як мені виставити з квартири дружину, тим більше винен.
– Ой, дивіться на нього, пожалів дружину, ось саме, що чоловік, що ти не можеш свою кохану жінку, тобто мене, привести до себе в квартиру?
Інга їхала на роботу, вона подала заяву на розлучення, і задумавшись дивилася на дорогу, їй просигналили, вона прийшла до тями:
– Що це я задумалася за кермом, ток можна і біди наробити. Вона припаркувалася на стоянці, щоб трохи прийти до тями. Хтось постукав їй у вікно, вона підвела очі, і побачила Артема. Вона вийшла з машини:
– Інго, привіт, що Ви таке виробляєте на дорозі, я випадково їхав за Вами, у Вас знову щось трапилося?
Дивна річ, але Інга знову розкрила свою душу перед Артемом, сама дивуючись собі.
– Артем, та що це таке, я знову навантажую Вас своїми проблемами, вибачте, сподіваюся після розлучення, у мене все буде добре. Він заспокоїв її:
– Я знаю, все у Вас буде добре, а поки я поспішаю, запізнююся на зустріч із клієнтами, до побачення.
– Дякую, Артем!
– Та, будь ласка, головне вчасно опинитися в потрібний час, і в потрібному місці, – відповів Артем, прямуючи до свого джипа.
Минуло два тижні, Інга поверталася додому, засмучена, чоловік зателефонував, обіцяв подати на розділ квартири, вона припаркувала машину біля будинку, і взявши пакет з продуктами, попрямувала до під’їзду.
– Доброго вечора, Інго! Вона підвела голову, і побачила перед собою Артема:
– Артем? А що Ви тут робите?
– А я відчуваю, що знову у Вас якась проблема?
– Артеме, Ви завжди з’являєтеся в такий момент, що Вас хтось відправляє до мене на допомогу? Артем засміявся:
– Так, мабуть, ангел-охоронець. Ну, що у Вас трапилося? Інга запросила його додому:
– Зайдемо до мене, а то незручно стирчати тут у всіх на очах. Я вам каву зварю.
Інга знову розповіла про розмову з чоловіком, квартира її батьків, батьків вже давно не стало, коли вона була одружена з Ігорем, і тепер він вимагає грошей за половину квартири, або прийде зі своєю молодою пасією сюди жити, і вони влаштують їй веселе життя
Артем пообіцяв, що допоможе Інзі, у нього на фірмі свій адвокат, серйозний знавець своєї справи, майже завжди виграє всі процеси, він допоможе. Що там зробив адвокат Артема, але квартира залишилася за Інгою, а Ігор більше їй не дзвонить.
Артем запросив Інгу до ресторану, треба відзначити цю важливу подію, Інга давно зрозуміла, що Артем закоханий, і він теж їй подобається.
Артем підняв келих:
– Інго, я ось подумав, щоб ти більше не попадала в якісь неприємності, тобі треба вийти за мене заміж. Це вирішення всіх твоїх проблем. Виходь за мене, Інго, я люблю тебе, я вже давно це зрозумів і бачу, що і я тобі трохи небайдужий.
– Артеме, ще й як небайдужий, я погоджуся, мабуть, на твою пропозицію, тим більше, що тебе до мене відправив ангел-охоронець.
