Максим відкрив двері в квартиру, зайшов на кухню, зробив бутерброди і сів у своє затишне крісло.
Дзенькнув телефон.
-Ага, одне нове повідомлення від Тетяни:
-Привіт! Запрошую тебе завтра о 16-00 до себе в гості, буде сюрприз. Прийдеш?
-Он як! – подумав він. А як розказувала! В кафе не піду, ресторан тільки для багатіїв, до чоловіка у гості – не правильно, а тепер сама кличе. Ну що ж, чекай!
-Прийду, звісно? – написав їй Максим. – Що з собою взяти?
Поки він доїв бутерброд, прийшла відповідь:
-Що хочеш, те й бери! Тільки одягнися пристойніше!
-Дивно, з чого вона взяла, що можу якось не так вдягнутися? Вона ж мене зовсім не знає, щоб робити якісь висновки… – міркував Максим.
Він знав Тетяну лише якийсь місяць, і то тільки через листування.
Якось він попросив її поговорити по відеозвʼязку, так Тетяна довго відмовлялася, і він уже почав сумніватися, що вона і є та сама красуня на фото з її сторінки.
Потім Таня таки зателефонувала по відео, але буквально на одну хвилину: сиділа, мовчала, соромилася, не знала про що говорити, і зрештою заявила, що згодна лише на листування.
Натомість Максим для себе з’ясував, що вона – це вона, правда, трохи простіша, ніж на фото.
Таня була ще досить молода, всього лише 26 років, а Максиму аж 34.
Така наївна, літає десь в хмарах, але листуватися з нею було весело.
Про Таню він знав небагато – вона самотня, працює вчителькою, любить сучасну музику та мелодрами про кохання.
Ну що ж, і він одинокий, мав розлучення з невірною дружиною, добре, що дітей не наробив.
Наступного дня він у магазині придбав ігристе і коробку цукерок, а ще прихопив у квітковому магазині букет пухнастих хризантем.
Рівно о 16-00 він підійшов до будинку Тані. Йому навіть не довелося дзвонити в домофон – якраз у під’їзд заходив чоловік у костюмі, теж із букетом квітів, тільки у нього були троянди.
Який же був подив у Максима, коли незнайомець подзвонив у двері до Тетяни.
-Ви теж сюди? – здивовано запитав Максим.
Чоловік кивнув, і тут же двері відчинилися.
-Ви вдвох? – запитала Таня. – Ну добре, поки проходите в кімнату, знайомтеся між собою, а ми тут з мамою ще не все встигли, на кухні готуємо.
Максим з незнайомим чоловіком пройшли до кімнати. У центрі кімнати був накритий стіл, як на свято – безліч різних салатів, закуски, нарізки…
-Мене Максим звуть, – представився Максим. – Щось я не зрозумів, а що за свято?
-Я Юра! – представився чоловік. – Я теж не зрозумів. Таня запрошувала на побачення тет-а-тет, я розраховував на щось інше. Ну гаразд, хоч поїмо сьогодні нормально.
Максим сів на диван із широко відкритими очима…
За дві хвилини у двері подзвонили. У кімнату зайшов бородач, схожий на художника – светр і потерті джинси.
Він щось пробурчав у бороду і, потиснувши руку присутнім, сказав, що його звуть Едуард. Ще через п’ять хвилин з’явився Костянтин – щупленький хлопчина із пухкими губами та окулярами у товстій оправі.
Видно, що він дуже готувався до зустрічі: на ньому була біла сорочка, застебнута на всі ґудзики, краватка і штани зі стрілками.
-Ну, ніби всі зібралися! – сказала Таня і представила перед публікою свою маму. – Це моя мама, Ганна Олексіївна. Майже всі страви готувала вона, я лише допомагала. Завидна теща, чи не так? А ще вона дуже прониклива жінка, так що обманути її не вдасться.
-Танечко, я перепрошую, але що тут відбувається? – поцікавився Едуард.
-Ну ви ж самі до моєї доньки до мене в наречені набивалися! – відповіла Ганна Олексіївна. – От ми зараз вас протестуємо і з’ясуємо, хто гідний руки та серця Тані.
Що?! Максим перезирнувся з Юрою, і вони обоє ледь стримали сміх.
Костянтин же поставився до цього серйозно, як учень до контрольної роботи. Едуард пробурчав у бороду:
-Давайте вже, – і тут же почав наминати закуски й салати.
-Ось вам листочки, у них запитання. Це анкети. Дайте відповідь на всі запитання, – запропонувала Ганна Олексіївна.
Питання були безглузді: який ваш улюблений колір, улюблений співак, улюблений фільм…
Костянтин старанно виводив літери, Максим і Юра писали що-небудь – їх цікавив сам процес такого заходу, ніби жартівлива гра.
Таня, як наречена, їх більше не хвилювала. Едуард наївся і зі словами:
-Та ну вас з вашими анкетами, – гучно встав з-за столу і залишив квартиру.
Мама з Тетяною потім щось підраховували, якісь цифри, дати народження, потім заглядали у гороскоп…
Але коли треба було дивитися в очі Ганні Олексіївні й відповідати на її каверзні питання, а тим часом вона слідкувала, чи ти не нервуєшся, то Максим з Юрою не витримали.
Вони розпрощалися з жінками і з реготом вибігли в під’їзд, а потім надвір.
Залишився тільки слухняний Костя.
-От же ж, а я ще костюм одягнув, – сміючись, сказав Юра.
-Та що вже зрлбиш, не пропадати ж вечору, – крізь сміх сказав Максим. – Пішли в кафе, там дівчата, може познайомимося з кимось.
-Ходімо, – погодився Юра. – Є ще ресурс у гаманці, щоб розгулятися.
Наступного дня Максиму прийшло письмове повідомлення від Тані:
-Ви не пройшли конкурс на кращого нареченого, переміг Костянтин. Жаль, але ми змушені перестати з вами спілкуватися.
-Все добре, – подумав Максим. – Таня знайшла нареченого Костянтина, а я – хорошого друга Юру. Залишається невідомою доля Едуарда, але головне – він добре наївся у Тані в гостях…
