Андрій та Юля прожили разом вже майже двадцять років. Дітей не нажили, але не засмучувалися. Андрій завжди був ласкавий із дружиною. Після кожної зарплати неодмінно дарував букет. Юля в свою чергу створювала затишок у домі, дбала про чоловіка. Відпустку майже щороку проводили на морі.
Якось Андрій прийшов додому стурбований і з порога сказав:
-Юля, доведеться нам на якийсь час потіснитися. До нас їдуть гості.
– Гості? – Здивувалася Юля. – І хто ж до нас завітає?
– Пам’ятаєш мою двоюрідну сестру Ларису?
– Пригадую, вона начебто в Житомирі живе?
– Ну так. Це моя батьківщина.
Почекай, ви ж років п’ятнадцять вже не спілкуєтесь!
– Ой, та посварилися через якусь нісенітницю. А все ж таки ми – рідні люди. І маємо один одному допомагати. Лариса має доньку Оксану. Вона тут в інституті навчається. Два роки мати платила за квартиру, а тепер зарплату урізали. Платити стало важко. Ось вона і просить на 2-3 місяці дати притулок племінниці.
Хоч і Юлі не хотілося мати в будинку незнайому людину, але вона погодилася.
Оксана переїхала за кілька днів. Їй віддали невелику кімнату.
Спочатку Юля не дуже стежила за поведінкою племінниці, але потім її дещо почало турбувати.
По-перше, Оксана уподобала вітальню і майже весь час проводила там. По-друге, вона навіть не намагалася запропонувати допомогу господині будинку. А Юлі після роботи доводилося готувати на всіх, і прибирати за всіма.
У кімнату до Оксани вона не зазирала. А ось у вітальні племінниця залишала сліди перебування: зім’яте покривало на дивані, фантики від цукерок. Деколи на стільці був кинутий одяг, а на підлозі валялися колготки.
Юля почала робити дівчині зауваження. А та тільки фиркала у відповідь.
Андрій же казав дружині:
-Та годі тобі, Юля, дівчинка молода, поступово привчиться до порядку.
-Їй двадцять років. Я. Між іншим, у цьому віці вже твоєю дружиною була. Андрій якось дивно глянув на Оксану і промовчав.
Потім Юля звернула увагу, що Оксана спить довго, в інститут не поспішає. Вечорами не займається, ні реферати не пише, ні до семінарів не готується. І вперше в голову жінки закралася підозра, що плем’я-то «засланий козачок».
Вона написала листа сестрі Андрія Ларисі і отримана відповідь приголомшила її настільки, що вона, втративши самовладання, звинувативши Оксану в обмані.
Андрій прийшов додому в розпал скандалу.
-Що трапилося? Що ви не поділили?
-А ти спитай свою племінницю, звідки вона взялася і що робить у нашій квартирі?
-Юля, ти пам’ять чи що втратила? Вона – дочка моєї сестри.
-Андрію, ця дівка влізла в нашу квартиру з якоюсь метою. Не боїшся. Що, доки ми будемо на роботі, вона впустить сюди своїх спільників.
-Яких спільників? Дядьку Андрій, що твоя дружина каже?!
-Юля, Ти стеж за словами!
-Дядько Андрій? Ну і лопух ти, дядечко! – Закричала Юля. Тебе дурять. а ти заступаєшся!
-Та з чого ти вирішила, що це не дочка Лариси?
– А ось із чого? – Юля показала роздруковані аркуші. – Я написала Ларисі і отримала відповідь. Її дочка Оксана живе в Житомирі, одружена і зараз вагітна! А ось і її фотографія!
Андрій та Оксана завмерли, дивлячись один на одного.
А Юля продовжувала:
-Зараз же покинь мою квартиру!
Оксана запитала у Андрія:
-Ти сам їй скажеш. Чи мені самій доведеться?
Андрій мовчав. Тоді Оксана повернулася до Юлі та й сказала:
-Ми з Андрієм скоро вже рік як коханці. Просто раніше він винаймав мені квартиру, де ми зустрічалися. А як у нього грошей не вистачало, то він і запропонував стати його племінницею.
-Що? – Юля зблідла до синяви. – Андрію, про що вона говорить?
Андрій мовчав, опустивши голову.
-Отже, тут у нашій квартирі, у нашому ліжку ти розважався з нею? При цьому цілував мене, коли йшов на роботу і повертався. Яка ницість! Який цинізм!
А молода коханка продовжувала:
-До речі, він обіцяв, що з тобою розлучиться і заставить з’їхати з квартири. А ми з ним створимо нову сім’ю і житимемо тут.
-А він не забув тобі сказати, що ця квартира моя. Її мені батьки купили до шлюбу. Так що твій “дядько” до неї не має жодного стосунку!
Оксана замовкла з розкритим ротом. Вона не мала слів.
Андрій хрипко сказав:
-Юля, це не зовсім так … Тобто зовсім не так … Ти зрозумій. Будь ласка …
-Я нічого розуміти не хочу і не буду! Збирай речі та забирайся разом зі своєю племінницею!
Чоловік намагався виправдатись, але Юля пішла до спальні і замкнулася. Через півгодини вона почула, як зачинилися вхідні двері.
Юля проплакала кілька днів. Навіть на роботі взяла відгули. Андрій приходив, вибачався. Але Юля змінила замки першого ж дня. Прощати чоловіка вона не збиралася. Таку витончену зраду вибачити не можна.
Її належало поступово звикнути до думки, що тепер вона одна. Але їй лише сорок років. А в сорок років життя, як відомо, лише починається.
