– Максиме, мені потрібні гроші. – Яна дивилася на свого чоловіка.
– Навіщо?
– Що значить навіщо? Продуктів потрібно купити. Мені взуття на осінь. Ти глянь, мої осінні чоботи зовсім розвалилися. Тобі самому не соромно, що в тебе дружина ходить, як обідранка? Мені пальто осіннє потрібне. Зрештою мені труси та ліфчик потрібен.
– Скільки потрібно на продукти?
– Давай порахуємо. – Яна озвучила суму. Бачачи як чоловік скривився, вона з усмішкою сказала. – Добре. Не треба цього всього купувати, але ж ти сам любиш добре поїсти. І дітей годувати треба нормальними продуктами, а не будь чим.
Максиму це явно не подобалося, але аргумент дружини був переконливий і він витягнув портмоне, відрахував необхідну суму. Потім повернув його до кишені.
– А мені на чоботи, на пальто, на труси зрештою?
– Чоботи можна підлатати. П’ять років носила, ще поносиш. А труси поший собі, а то навіщо тобі швейна машинка?
У Яни від такої заяви просто стався ступор. Вона моргала очима і спочатку навіть сказати нічого не могла. Максим посміхнувся.
– Значить так, дорогенька. Сім’я – це робота. Хочеш нові чоботи, пальто, труси, попрацюй добре і я, як голова сім’ї, а значить власник цього підприємства і відповідно твій роботодавець, платитиму тобі зарплату. Будеш добре працювати, отримуватимеш гроші. Погано працюватимеш, нічого отримувати не будеш. Плюс за халтуру в роботі, на тебе накладатиму штрафи. А якщо щось не подобається, я тебе й звільнити можу.
Яна сіла на ліжко. Вона мала такий стан, що не передати словами. “Ось сво_ота! – Були її перші думки. Максим розвернувся і вийшов.
У шлюбі вони були вже 10 років. У них було двоє дітей, син 8 років і дочка 5 років. Взагалі Максим раніше таким не був. Коли вони познайомилися, ще будучи студентами, на останніх курсах, він був веселий, відчайдушний, компанійський хлопець, який гарно співав під гітару. Вона закохалася в нього без огляду. Через рік після знайомства зіграли студентське весілля. Закінчили університет, потім народився син, і потім дочка. Максим ніколи не був жадібним і скупим. Після інституту він спочатку попрацював в одній фірмі, а потім розпочав свою справу, відкривши невелику фірму. Чоловік Яни був цілеспрямованою і завзятою людиною. Він багато працював. Яна сиділа з дітьми та вела домашнє господарство. На цьому наполяг сам Максим, ще коли Яна була вагітна первістком. Поступово Максим розкрутився і ось у нього вже солідне підприємство. Змінюватися Максим не на краще, почав три роки тому. Грошей від чоловіка Яна почала бачити все менше і менше. Максим пояснював це кризою та проблемами у бізнесі. Почав постійно говорити про необхідність економії. Поступово Яна стала заощаджувати на всьому, причому заощаджувати тотально. І ось сьогодні Яна нарешті усвідомила, Максим перетворився на натурального жадібного жлоба. Добре…, вона намагатиметься бездоганно виконувати свої обов’язки. А обов’язки її не змінилися, добре та смачно готувати, займатися дітьми та задовольняти чоловіка, виконуючи подружній обов’язок. І вона дуже старалася, але Максим постійно знаходив до чого причепитися. Останньою краплею стало те, що вночі, після того як Яна з ентузіазмом виконала подружній обов’язок, причому була винахідлива, намагаючись догодити чоловіку, у відповідь побачила його незадоволене обличчя.
– Щось ти дорога одноманітна. Халтуриш. В тебе явна халтура. Тож доведеться тебе оштрафувати.
– Скільки? – Яна готова була розплакатися. Вона хотіла купити собі пальто. Куртка вже зносилася.
– Половина від належної тобі зарплати.
– Максиме! Ти з глузду з’їхав? – Сльози навернулися в неї на очах.
– А мене ображатимеш, я взагалі позбавлю тебе зарплати.
Провівши чоловіка на роботу. Вона стояла та мила посуд. Яна свого часу хотіла посудомийну машину, але зараз про це краще не заїкатися. Що ж сталося з Максимом? Може коханка?
Зненацька заграла мелодія мобільного. Яна глянула! Номер невідомий їй. Вона взяла слухавку.
– Ало?
– Привіт Яночка моя! Скільки я тебе не бачив. І не чув твого голосу.
– Олексію, ти?!! Де ти?
– Я за кордоном був довгий час. Вибач мені сестричко, що нічого про себе знати не давав. Але тепер це у минулому. Я знову на батьківщині. І мало того, я в тому місті, де ти живеш!
– Тобто ти у нас?
– Звісно. І я навіть знаю, де ви з Максимом живете. Я йду в гості.
– Стривай, Олексію. – Яна злякалася, Максим останнім часом не любив, щоб до них хтось приходив. – Давай не в нас вдома. Прошу тебе, давай зустрінемось у кафе чи десь у парку?
– Добре, кажи де…
– Мда. – похитав головою Олексій, дивлячись на свою молодшу сестру. – Не думав, що Максим стане таким. Значить, він став жлобом? Хоча, напевно, у нього є коханка. Що сама думаєш робити? Може тобі розлучитися? Це ж не життя. Я допоможу. Твій брат, Яночко, дуже не бідна людина!
– Може й треба. Але діти батька люблять і, що дивно, на них не економить.
– Тільки на тобі?
– Так.
– І ти все ще його любиш? – Яна кивнула, опустивши голову. – Капець, сестричко. Значить, сім’я це робота? Вірніше виконання певних зобов’язань це робота? За яку він сплачує тобі гроші?
– Так. Так він визначив.
– Чудово! – Олексій засміявся. – Є ідея!..
Максим як завжди приїхав додому ввечері. Діти вже були вдома, нагодовані і Яна займалася з ними. Максим роздягся і вимивши руки пройшов на кухню.
– Яна, годуй чоловіка. – У відповідь тиша. – Яна! Ти де?! – підвищив він голос.
– Що ти кричиш? – дружина стояла у дверному отворі. – Бачиш, я зайнята.
– Що означає ти зайнята? А годувати мене?
– Продукти у холодильнику. Зроби собі щось. – сказала Яна і пішла. Максим не вірив своїм вухам. Пройшов слідом за дружиною.
– Я не зрозумів? – Взяв її за лікоть. – Ти що вирішила страйк влаштувати? Знаєш, які за це передбачені мною штрафи?
– Начхати. Я звільнилась. – Яна висмикнула свою руку з руки Максима. Взяла зі столу сина листок та передала чоловікові. – Це заява на звільнення. З цієї миті я в тебе не працюю.
– Звільнилася отже. Так подивимось… готувати не будеш, прати, гладити мій одяг не будеш… Так не зрозумів? Що означає виконувати подружній обов’язок не будеш?
– А так. Я з цієї роботи звільнилася.
– Але тоді й сама їсти нічого не будеш, і в обносках ходитимеш.
– Правда чи що? – Яна нахабно посміхнулася, уперши праву руку в бік. – Я пішла, бо мені запропонували набагато більшу зарплату, за ту саму роботу. До речі, навіть аванс виписали дуже пристойний. Набагато більший, ніж уся зарплата, яку ти платив мені. І це лише аванс, третина від усієї суми зарплати. І ще видали безкоштовно уніформу, відповідно до дрес-коду. Тож відвали. Іди сам собі готуй. І вночі теж сам себе обслуговуватимеш.
Максим тільки зараз помітив досить дорогий макіяж у дружини та запах дорогих парфумів. У Максима закралися підозри.
– Звідки у тебе такий дорогий макіяж, зачіска та парфуми? Французькі, правда?
– Звичайно, не польські чи турецькі. Це частина дрес-коду. Все безкоштовно, за рахунок роботодавця.
Уклавши дітей спати, Яна спокійно лягла в подружню постіль і відвернулася. Максим хотів продовження вчорашнього. Якщо чесно, то він був дуже задоволений дружиною, але тому, що йому наполегливо радили друзі, колеги з бізнесу та родичі, дружину треба тримати в узді, інакше роги йому забезпечені, а бути рогатим Максим не хотів, тому й пресував дружину вже три роки.. Він погладив її по стегну, але відразу отримав по руці, і побачив перед своїм обличчям зле обличчя дружини, що різко до нього розвернулася.
– Відстань. Безкоштовна халява закінчилася. Хочеш кохання, плати. Розцінки у мене на столику лежать. А зараз відстань. У мене завтра перший робочий день і мені треба відпочити.
Максим встав і простягнувши руку, взяв зі столика дружини, де вона зазвичай раніше чепурилася, роздруківку. Почав читати:
1. Виконання подружнього обов’язку – 500 гривень.
2. Виконання подружнього обов’язку з поцілунками – 1000 гривень.
Чим далі читав Максим, тим більше волосся на його голові ставало дибки.
Максим шоковано глянув на дружину. Але Яні було вже начхати, вона солодко спала, поклавши долоні собі під щічку…
Вранці прокинувшись, Максим побачив, як Яна одягалася. Вона щойно прийшла з душу. На чоловіка не звертала уваги. Подивилась у дзеркало, посміхнулася. Підвела губи, очі. Нанесла легкими рухами собі на шию та за вушками парфум. Дивлячись на свій образ, усміхнулася сама собі. Потім невдоволено глянула на чоловіка.
– Любий, відведи дочку в садок, а сина збери до школи. Тепер це також на тобі. Якщо немає часу, я розумію бізнес або що там у тебе, найми няньку. А мені ніколи. Все, я пішла, зараз таксі підійде.
Яна прийшла додому близько 22.30 години. Максим був вдома і чекав її роздмухуючи ніздрі. Поглянувши на чоловіка, Яна хіхікнула. Сама вона була в піднесеному настрої. Діти вже спали. Вона пройшла в дитячу, перевірила дітлахів і задоволено кивнула. Максим тим часом доходив повільно до останньої точки кипіння. Але як справжній чоловік він стримував себе. Навіть поцікавився лагідним голосом:
– Може ти зголодніла? Чи хочеш вечеряти?
– Дякую, любий, але я сита.
– Зрозуміло все з тобою! – Максим відчував, що ще трохи і в нього пара піде з вух. – Ти мені цілий день зраджувала. Яна та як тебе після цього варто назвати? Сама скажеш чи мені озвучити?
Яна тим часом пройшла у ванну та вимила руки. Подивилася здивовано на чоловіка.
– З чого це Максим ти вирішив, що я тобі зраджувала?
– А чим ти займалася цілий день?
– Я працювала.
– Звісно працювала. От тільки де? У будинку розп_сти? Коротше кохана, я завтра подаю на розлучення!
Яна запитально вигнула брову. Потім усміхнулася.
– По-перше, з чого ти вирішив, що я працювала у будинку розп_сти? – Вона підійшла до своєї сумочки, що стоїть у коридорі на столику. До речі, такої сумочки Максим раніше не бачив і вона була досить дорога. Жінка дістала звідти складені навпіл кілька листків формату А4. розгорнула їх і засунула чоловікові під ніс. – Це мій трудовий договір. Можеш почитати. Там все чітко розписано, що я маю виконувати, а що ні.
Максим взяв листи. Так це був трудовий договір. Він спробував читати. Але не міг зосередитися.
– Ким ти працюєш? – зрештою запитав він.
– Як ким? Там все написано. Я роблю ту роботу, яку вмію. Я працюю дружиною. Тим більше, у мене великий стаж у цьому, цілих 10 років!
– Як це дружиною?
– Дуже просто. Я приходжу рано вранці до замовника. Готую сніданок, буджу чоловіка. Годую його, допомагаю зібратись на роботу. Потім йду магазинами, купую необхідні речі додому, і в першу чергу продукти. Потім мию підлогу, пилосошу, одним словом прибираю і наводжу блиск і чистоту. Стіраю його білизну, гладжу штани, сорочки. Чекаю чоловіка з роботи. Вечеря вже готова, я її готую, цікавлюся як пройшов його день. Ми з ним розмовляємо. Потім він відпочиває. Я прибираю все за ним. Потім ми дивимося телевізор або слухаємо музику, спілкуємося. Після я готую ліжко, він лягати спати, я цілую його в щоку і бажаю добраніч. Все. Після чого йду. Тобто, все те, що я робила з тобою, але безкоштовно. А тепер мені платять за це гроші. Сьогодні я заробила 1 тисячу гривень. Плюс подарунок від чоловіка, дивись яка сумочка, очманіти так?! Ти мені, до речі, таких подарунків давно не робив. Ось і порахуй, якщо я щодня зароблятиму по 1 тисячі, плюс подарунки, то скільки я зароблю за місяць? Та я за такі гроші і посміхатимуся йому, і прати, і гладити буду.
По-друге, Максиме, давай без образ. Я ж не називаю твою роботу непристойною, а тебе шахраєм. І якщо ти вирішив розлучатися, добре, давай розлучатися. Нехай я тебе ще поки що і люблю, але знаєш, краще я житиму без тебе, ніж з таким жлобом. А розлучення у нас буде не просте, а розподілом майна. А нам є що ділити. Це нерухомість, квартира, заміський будинок, який вже практично добудували, адже дорогий?! Рахунки та бізнес-активи.
– Щооо? Навіть не думай, це все моє. Це я все заробив.
– Правда чи що? Але ти забув, що все це придбано у шлюбі. А все, що придбано у шлюбі, ділиться між подружжям у рівних частках. Я підготувалася коханий. І я знаю всі наші активи є спільними. Ти забув, скільки разів я робила тобі фінансові звіти, причому безкоштовно. Не зрозуміло, чим там у тебе займається бухгалтерія. Тому я все в тебе знаю. Навіть твої тіньові та ліві схеми. Не здумай щось вивести на бік чи на своїх родичів. І, звичайно, діти залишаться зі мною. Ти ж не маєш ілюзій, що ти зможеш їх у мене відсудити? Навіть не сподівайся. А це що? А це аліменти та повір, я закріплю фіксовану суму з твоїх доходів. І ця сума аліментів буде серйозною. Хочеш розлучатися? Давай! Прапор в руки і барабан на шию. Тим більше, підстав для розлучення тих, що ганьблять мене, у тебе немає.
– Ти хочеш сказати, що сьогодні не спала з цим, як його… твоїм клієнтом?
– Максиме, у тебе щось з головою не нормально. Сплять уночі. А вночі, як ти можеш побачити, я сплю вдома!
– Перестань! Не треба із себе корчити найрозумнішу. Ти чудово знаєш про що я говорю.
– Ні не знаю. Поясни мені, що ти маєш на увазі?
– Ти займалася тим самим зі своїм клієнтом! Ти мені зрадила!
– Ні, не займалася. – Яна взяла залишений чоловіком на столі трудовий договір і знову тицьнула йому в очі.
– Прочитай його. Чи ти глухий і сліпий, не чуєш, що я тобі говорю? Я виконую функції дружини, вдень, які стосуються прибирання, прання, приготування, розмов на різні теми. Якщо потрібно, то й прогулянки до театру, ресторану чи магазинів разом із чоловіком, точніше з клієнтом.
Максим вихопив у дружини з рук договір і шпурнув його на підлогу. З люттю дивився на неї. Потім розвернувся і пішов у спальню. Яна спокійно зібрала листи, що розлетілися, склала їх по порядку і поклала в шафку. І як ні в чому не бувало, пройшла в душ. Прийняла його і запахнувшись у халат пройшла у спальню. Сіла біля дзеркала зі столиком і почала наносити крем на руки. Максим спочатку лежав, відвернувшись. Потім розвернувся, щоб щось сказати дружині, але його слова застрягли в його горлянці. “Боже, яка вона красива. Чому раніше цього не помічав?”
Яна тим часом закінчила із притираннями. Дістала з полички спідню білизну, одягла її. Максим зазначив, що раніше такої не було. Потім одягла комплект, теж досить відвертий і лягла на свою половину подружнього ложа. Стягнувши, при цьому, на себе більшу частину їхньої ковдри.
Максим зіскочив із ліжка і пішов на кухню. Потім знайшов трудовий договір дружини. Уважно його прочитав. Так, там йшлося саме про виконання домашніх робіт, а також спільні прогулянки, відвідування театрів, ресторанів, якщо необхідно, то й корпоративів клієнта як дружина. Нічого іншого у договорі не було. Але там був пункт, який надсилався на особливий договір, який могли укласти клієнт та працівник агентства. При цьому Максим зрозумів, що там працюють не лише жінки, а й чоловіки, які на час для клієнток ставали чоловіками.
– Весело, Максиме! – Сказав він сам собі. – Ти докотився до того, що твоя дружина працює дружиною іншого! Блін, маячня якась! І точно, ще трохи і Яна піде на укладення особливого договору, цієї проклятої “нічної” зміни! І не покопаєшся, щоб прикрити цю лавочку. Звідки вона її викопала? І що найсмішніше, адже це ти сам її штовхнув туди, своєю ідіотс_кою поведінкою – тримати дружину у вузді. Ось на фіга було потрібно? Дотримався?
Максим встав і пройшов у спальню. Сів на ліжко, поряд із дружиною.
– Яна.
Жінка розплющила очі.
– Що Максиме? Я втомилася, якщо чесно. Там стільки прання було й прибирання. Великий будинок. А він сам живе. Поки все прибрала, натерла до блиску і наготувала. Спати хочу. Мені завтра рано вставати.
– Я поговорити з тобою хотів. Я не хочу, щоби ти більше ходила на цю роботу. Прошу тебе. Інакше сім’я розвалиться.
Яна сіла поряд із чоловіком на ліжку. – Вибач, Максиме. Я не збираюся більше випрошувати в тебе гроші. Приниж_ватись. От і все. Якщо що, найми прибиральницю на час робочого тижня. А у вихідні, якщо в мене роботи не буде, я вдома приберусь. Так і бути, за безкоштовно.
– Яна, та почекай ти. Послухай, я був неправий. Так, сім’я це робота, але не в тому розумінні…
– У якому не в тому?
– Як у роботодавця та найманого робітника. Сім’я – це родина. Так, скажу ще раз – я був не правий. Обіцяю, що таке більше не повториться. Я заведу тобі окремий рахунок і прив’яжу до нього банківську картку для тебе, куди перераховуватиму гроші. Звичайні гроші. На продукти, тобі на одяг, різні дрібниці, які потрібні будь-якій жінці в обов’язковому і не дуже порядку. Давай повернемо все назад.
– Ні, Максиме, назад не вийде. Назад – це все повернути на круги свої. А я не хочу. Якщо щось змінювати, змінювати повністю. Так от, я хочу увійти офіційно до штату фірми. Якщо я все одно займалася фінансами, то робитиму це офіційно і отримуватиму за це свою зарплату. Плюс, ти переоформиш на мене половину активів компанії. Максиме, ця половина і так моя. Законна. Зате я точно знатиму, що ти нічого не нахіміч за моєю спиною.
– Ти мені не довіряєш?
– Довіряю. Я тобі вже 10 років довіряю і ще жодного разу не зрадила тобі та не втекла від такого жлоба.
– Яна…
– Що, Яна, Максиме? Так буде правильно. Я між іншим тобі двох дітей народила. А як зайшла розмова про розлучення, ти її перший почав, так готовий мене викинути без нічого на вулицю. Знаєш, я не чекала від тебе такого.
– Яно, це просто на емоціях я сказав. Звичайно б я не став так з тобою чинити.
– Правда? А як ти чинив зі мною останні три роки? Так що давай дорогий, хочеш, щоб наші стосунки були як раніше, зроби те, що я прошу. Я ж не вимагаю, щоби ти все на мене переписав. Зробиш те, що я прошу, тоді все буде добре. І цін на домашні справи і на подружній обов’язок не буде.
– Добре я згоден.
– От і добре. Завтра тоді все й зробимо. А поки що лягай спати…
…Яна підійшла до столика у кафе, за яким сидів добре одягнений чоловік.
– Привіт. – поцілувала його в щоку.
– Привіт, сестричко. Ну як? – Він усміхнувся.
– Я співвласник фірми та фінансовий директор. Дякую тобі.
– Та немає за що. Я нічого насправді не зробив. Все ти зробила сама. До того ж я переконався, що Максим, все ж таки тебе любить і злякався, що втратить. Інакше не пішов би на все це, а став би собачитися з тобою за кожну копійку. Значить не такий він і жлоб.
– Це все його дружки та дехто з його родичів. Але з цими я розберуся сама.
– Уявляю собі це! – Чоловік засміявся. Потім глянув на Яну, трохи схиливши голову і посміхаючись. – Максим повірив, що ти реально виконувала обов’язки дружини якогось клієнта?! Не думав, що він так швидко виправиться. Я приготував ще дещо. Але якщо все вирішилося як треба, тоді добре.
– Олексію, а що правда такі агенції є?
– Може й є. Яка різниця?! Ти змінилася, Яночка. Стала впевнена у собі. У твоїх очах з’явився азарт. Це добре. Вірю, що ти будеш щаслива. І ще, зрештою, я хочу побачити своїх племінників! Коли це відбудеться?
– Сьогодні. Приходь Олексію сьогодні, о шостій вечора. Ми будемо всі вдома. Я накрию стіл.
– Чудово! Буду обов’язково. З мене подарунок племінникам.
– Добре братику, побігла я. Ще багато чого потрібно встигнути. О шостій тебе чекаємо, не запізнюйся!..
