Пліткарка

Жіночий журнал

Ганна мила на кухні посуд. У двері наполегливо подзвонили. Ганна вийшла в коридор, відчинила. На порозі стояла якась жінка. – Доню, – жінка кинулася Ганні на шию. – Нарешті! Як я довго чекала на зустріч з тобою. Ганна стояла, не ворухнувшись. – Ти не впізнала мене? – жінка уважно подивилася на Ганну. – Вибачте, а ви хто? – нарешті запитала Ганна. – Я ж твоя мама, доню! – усміхнулася незнайомка. – Ви мене з кимось плутаєте! У мене немає матері, – Ганна здивовано дивилася на жінку, не розуміючи, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна мила на кухні посуд. У двері наполегливо подзвонили. Ганна вийшла в коридор, відчинила. На порозі стояла якась жінка. – Доню, – жінка кинулася Ганні на шию. – Нарешті! Як я довго чекала на зустріч з тобою. Ганна стояла, не ворухнувшись. – Ти не впізнала мене? – жінка уважно подивилася на Ганну. – Вибачте, а ви хто? – нарешті запитала Ганна. – Я ж твоя мама, доню! – усміхнулася незнайомка. – Ви мене з кимось плутаєте! У мене немає матері, – Ганна здивовано дивилася на жінку, не розуміючи, що відбувається

У двері наполегливо подзвонили. Ганна відчинила. – Доню, – мати кинулася Ганні на шию. Ганна стояла, не ворухнувшись, мати здивувалася: – Ти не впізнала мене? – Впізнала, я ж бачила тебе на фото, – посміхнулася Ганна. – Та гаразд, не…

У Зіни в підвалі почала збиратися вода. Жінка пішла до місцевого гульвіси Петровича. Вона хотіла попросить чоловіка допомогти якось їй із цим впоратися. Петровича вдома не було. Зіна зазирнула на город, подивилася навколо будинку, але так його й не побачила. Зіна зітхнула і пішла в магазин, де вона давно працювала продавчинею. До обіду час пролетів непомітно, а ось решта дня тривала дуже довго. Зіна ледве дочекалася кінця робочого дня і як тільки годинник зупинився на 18.00, жінка відразу поспішила до себе додому. А там на неї чекав величезний сюрприз

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Зіни в підвалі почала збиратися вода. Жінка пішла до місцевого гульвіси Петровича. Вона хотіла попросить чоловіка допомогти якось їй із цим впоратися. Петровича вдома не було. Зіна зазирнула на город, подивилася навколо будинку, але так його й не побачила. Зіна зітхнула і пішла в магазин, де вона давно працювала продавчинею. До обіду час пролетів непомітно, а ось решта дня тривала дуже довго. Зіна ледве дочекалася кінця робочого дня і як тільки годинник зупинився на 18.00, жінка відразу поспішила до себе додому. А там на неї чекав величезний сюрприз

Прийшла весна. У Василівці настав час прибирання у дворах і на городах, але задощило. Зіні дощ зовсім був не потрібен тому що її подвірʼя після такої погоди, заливало і не тільки подвірʼя! Заливало підвал і через це в хаті стояла…

Віра прибрала в квартирі, накрила святковий стіл. Аякже ж?! Сьогодні у неї ювілей. Після обіду почали сходитися гості. Останніми прийшли свекри. Олексій Миколайович простяг невістці букет, а Тамара Максимівна, вручила коробку з подарунком, і прямувала до зали. Свекруха привіталася з усіма, а потім різко побігла на кухню. – Що це таке?! – звернулася вона до Віри. – Ви про що? – округлила очі невістка. – Що ти поставила на стіл? Тобі не соромно? – уїдливо сказала Тамара Максимівна. – Та що ж не так? – Віра розгублено дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра прибрала в квартирі, накрила святковий стіл. Аякже ж?! Сьогодні у неї ювілей. Після обіду почали сходитися гості. Останніми прийшли свекри. Олексій Миколайович простяг невістці букет, а Тамара Максимівна, вручила коробку з подарунком, і прямувала до зали. Свекруха привіталася з усіма, а потім різко побігла на кухню. – Що це таке?! – звернулася вона до Віри. – Ви про що? – округлила очі невістка. – Що ти поставила на стіл? Тобі не соромно? – уїдливо сказала Тамара Максимівна. – Та що ж не так? – Віра розгублено дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Віра була категорично проти святкувати свій день народження. Однак свекруха, дізнавшись про те, що невістка вирішила не влаштовувати бенкет, відразу прибігла з обуреннями. – Як це так! Ти не збираєшся святкувати тридцять п’ять років? Тобто, коли я святкую, ніхто не…

Андрій із свекром будували гараж, коли побачили, що до воріт підʼїхала якась машина. – Андрію, це ж твої батьки! – гукнула Таня, яка вийшла з хати, і помітила, що з машини зʼявилися свекор та свекруха. – Мамо, тату! А ви чому не попередили, що у гості збираєтеся?! – запитав Андрій вийшовши на зустріч. – А ми не у гості! – якось підозріло відповіла мати Андрія. – Ми приїхали, забрати тебе звідси! – Ти маєш розлучитися зі своєю дружиною! – пояснила мати і загадково глянула на Таню. Андрій з Таню здивовано переглянулися між собою, не розуміючи, що відбувається

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій із свекром будували гараж, коли побачили, що до воріт підʼїхала якась машина. – Андрію, це ж твої батьки! – гукнула Таня, яка вийшла з хати, і помітила, що з машини зʼявилися свекор та свекруха. – Мамо, тату! А ви чому не попередили, що у гості збираєтеся?! – запитав Андрій вийшовши на зустріч. – А ми не у гості! – якось підозріло відповіла мати Андрія. – Ми приїхали, забрати тебе звідси! – Ти маєш розлучитися зі своєю дружиною! – пояснила мати і загадково глянула на Таню. Андрій з Таню здивовано переглянулися між собою, не розуміючи, що відбувається

– Ну що, Таню, тепер ти у нас міська будеш. Даремно я бабусин будинок ремонтував, у порядок приводив. Доведеться продавати. А хотів і гараж поставити новий. – сказав батько, коли дівчина вступила до міського коледжу на бухгалтера. – А я…

Олексій прийшов додому увечері. З роботи його зустріла засмучена дружина Віра. – Хто був у нас в квартирі?! – одразу кинулася жінка до Олексія. – Ніхто, – здивувався той. – А що ж сталося? Чоловік почав нервувати, розуміючи, що Віра не просто так запитує у нього з приводу сторонніх у домі. – З кишені моєї шуби зникли гроші! – вигукнула жінка. – Як це зникли? – здивовано перепитав чоловік. – Ти впевнена? Може, кудись випали? – Куди вони могли випасти з кишені? Не говори нісенітниць. – Бути такого не може, – заперечив Олексій. Він одразу відкрив шафу й очам своїм не повірив

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій прийшов додому увечері. З роботи його зустріла засмучена дружина Віра. – Хто був у нас в квартирі?! – одразу кинулася жінка до Олексія. – Ніхто, – здивувався той. – А що ж сталося? Чоловік почав нервувати, розуміючи, що Віра не просто так запитує у нього з приводу сторонніх у домі. – З кишені моєї шуби зникли гроші! – вигукнула жінка. – Як це зникли? – здивовано перепитав чоловік. – Ти впевнена? Може, кудись випали? – Куди вони могли випасти з кишені? Не говори нісенітниць. – Бути такого не може, – заперечив Олексій. Він одразу відкрив шафу й очам своїм не повірив

Як тільки улюблений син Марини Ігорівни вирішив одружитися, вона на всю залу на весіллі заявила: – Я до онуків зовсім не готова! Сподіваюся, що ви ще кілька років почекайте з цим… – Відпочиватимете не більше двох років, – розсміялася у…

Віра Сергіївна не мала чоловіка. Іноді жінка любила ходити до річки, щоб погодувати хлібом качок. Там вона випадково познайомилася з Андрієм Леонідовичем – теж самотнім чоловіком. Одного дня він запросив Віру Сергіївну до себе на чай. Жінка погодилася із задоволенням! – Нарешті ти її привів! Нарешті ти її привів! – пролунав якийсь дивний старечий голос, як тільки Андрій Леонідович відчинив двері своєї квартири. – Нарешті ти її привів! – знову пролунав скрипучий голос і Андрій Леонідович раптом… Розсміявся… Віра Сергіївна стояла і не могла зрозуміти хто це так дивно говорить, і що взагалі відбувається

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра Сергіївна не мала чоловіка. Іноді жінка любила ходити до річки, щоб погодувати хлібом качок. Там вона випадково познайомилася з Андрієм Леонідовичем – теж самотнім чоловіком. Одного дня він запросив Віру Сергіївну до себе на чай. Жінка погодилася із задоволенням! – Нарешті ти її привів! Нарешті ти її привів! – пролунав якийсь дивний старечий голос, як тільки Андрій Леонідович відчинив двері своєї квартири. – Нарешті ти її привів! – знову пролунав скрипучий голос і Андрій Леонідович раптом… Розсміявся… Віра Сергіївна стояла і не могла зрозуміти хто це так дивно говорить, і що взагалі відбувається

– А ти в чому свої заощадження зберігаєш? На рахунках, в акціях чи в інших цінних паперів? – приголомшила Віру Сергіївну запитанням подруга. Останнім часом Віра Сергіївна з Лілією Юріївною майже не спілкувалася. А тут у її чоловіка Бориса ювілей…

Оля приїхала додому на канікули. Дівчина зайшла в батьківську квартиру. В одній руці вона тримала валізу, а в іншій стискала конверт із листом. Їй не терпілося повідомити батькам дуже важливу новину. – Доню, привіт! Ти чому не попередила? Ми б тебе зустріли на вокзалі! – запитала мама, зустрівши доньку в коридорі. – Мамо, клич тата! У мене для вас новина! – раптом сказала Оля. – Яка ще новина?! – в коридор вийшов батько. – Зараз самі все дізнаєтеся! – загадково сказала Оля і простягла батькам конверт із листом. Мама відчинила конверт, прочитала лист і… застигла від прочитаного

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля приїхала додому на канікули. Дівчина зайшла в батьківську квартиру. В одній руці вона тримала валізу, а в іншій стискала конверт із листом. Їй не терпілося повідомити батькам дуже важливу новину. – Доню, привіт! Ти чому не попередила? Ми б тебе зустріли на вокзалі! – запитала мама, зустрівши доньку в коридорі. – Мамо, клич тата! У мене для вас новина! – раптом сказала Оля. – Яка ще новина?! – в коридор вийшов батько. – Зараз самі все дізнаєтеся! – загадково сказала Оля і простягла батькам конверт із листом. Мама відчинила конверт, прочитала лист і… застигла від прочитаного

Ольга приїхала додому на канікули. Вона навчалася у медінституті. Батьки жили в передмісті, тож добиратися було лише півгодини автобусом. В одній руці вона тримала невелику валізу з речами, а в іншій стискала конверт із листом. Їй не терпілося повідомити батьків…

Валерій з дружиною Олесею прийшли до матері чоловіка на ювілей. – Мамо! З ювілеєм! – вигукнув Валерій, як тільки двері відкрилися і вручим іменинниці коробку, в якій лежав дорогий робот-пилосос. Валентина Тимофіївна взяла коробку, роздивилася подарунок. – Синку, віднеси до кімнати, – якось байдуже сказала мати. Слідом за Валерієм та Олесею до квартири увійшла сестра чоловіка. – Мамо, це тобі! – вручила подарунок Віка. – Дякую! Ви як знали! – Валентина Тимофіївна кинулася обіймати дочку. Олесі стало цікаво, що ж за дорогий подарунок зовиця подарувала свекрусі. Вона заглянула у пакет і аж рота відкрила від побаченого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валерій з дружиною Олесею прийшли до матері чоловіка на ювілей. – Мамо! З ювілеєм! – вигукнув Валерій, як тільки двері відкрилися і вручим іменинниці коробку, в якій лежав дорогий робот-пилосос. Валентина Тимофіївна взяла коробку, роздивилася подарунок. – Синку, віднеси до кімнати, – якось байдуже сказала мати. Слідом за Валерієм та Олесею до квартири увійшла сестра чоловіка. – Мамо, це тобі! – вручила подарунок Віка. – Дякую! Ви як знали! – Валентина Тимофіївна кинулася обіймати дочку. Олесі стало цікаво, що ж за дорогий подарунок зовиця подарувала свекрусі. Вона заглянула у пакет і аж рота відкрила від побаченого

– Що мамі дарувати, взагалі не знаю, – задумливо промовив Валерій і сів поряд із дружиною на диван. У відповідь Олеся знизала плечима. Для неї вибір подарунка свекрусі завжди був важким заняттям. Відносини з Валентиною Тимофіївною у невістки були натягнуті…

Людмила Василівна сиділа за своїм робочим столом і задумливо дивилася у вікно. – Людо, що з тобою сьогодні? Ти наче сама не своя. Тебе щось турбує? – запитала її Надія – колега і найкраща подруга. – Ще й як турбує, – відповіла та. – Вчора Андрій привів додому свою наречену, щоб познайомити її з нами. – Так, це ж чудово! – усміхнулася Надя. – Чи тобі щось не сподобалося? – Надю! Мені потрібно завадити їхньому одруженню! – раптом сказала Людмила. – Як завадити? Чому? – Надія здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила Василівна сиділа за своїм робочим столом і задумливо дивилася у вікно. – Людо, що з тобою сьогодні? Ти наче сама не своя. Тебе щось турбує? – запитала її Надія – колега і найкраща подруга. – Ще й як турбує, – відповіла та. – Вчора Андрій привів додому свою наречену, щоб познайомити її з нами. – Так, це ж чудово! – усміхнулася Надя. – Чи тобі щось не сподобалося? – Надю! Мені потрібно завадити їхньому одруженню! – раптом сказала Людмила. – Як завадити? Чому? – Надія здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається

Те, що Людмила Василівна сьогодні якось особливо задумлива, помітили всі колеги. Вона раз у раз застигала в роздумах, і здавалося, що її думки десь далеко за межами робочого кабінету. – Людо, що з тобою сьогодні? Ти наче сама не своя….

Все в родині Миколи й Наталі зруйнувалося, коли народився син. Микола думав, що саме малюк у всьому винен. Бо ж він любив свою Наталю! А коли народився син, почалися сварки. – Ти мене не любиш, – плакала Наталя. – А ти глянь, яка ти тепер. Розповніла. А ці твої нічні сорочки, як у старої бабці? Микола добре утримував дружину й сина, але колишніх стосунків вже не було… Так вони прожили десять років. Якось Микола прийшов з роботи й побачив на столі записку. Він взяв її в руку й аж сів від прочитаного

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Все в родині Миколи й Наталі зруйнувалося, коли народився син. Микола думав, що саме малюк у всьому винен. Бо ж він любив свою Наталю! А коли народився син, почалися сварки. – Ти мене не любиш, – плакала Наталя. – А ти глянь, яка ти тепер. Розповніла. А ці твої нічні сорочки, як у старої бабці? Микола добре утримував дружину й сина, але колишніх стосунків вже не було… Так вони прожили десять років. Якось Микола прийшов з роботи й побачив на столі записку. Він взяв її в руку й аж сів від прочитаного

Все в родині Миколи й Наталі зруйнувалося, коли народився син. Тоді Микола думав, що саме син у всьому винен. Бо ж любив він Наталю, мріяли про велику та дружну сімʼю, про великий будинок… Яке ж було щастя, коли народився син!…

Повернутись вверх