Пліткарка

Жіночий журнал

Рита сиділа в автобусі й задумливо дивилася у вікно. Вони стояли в заторі. А сьогодні Рита з чоловіком Дмитром збиралася в ресторан. Їй ще треба було приготуватися. Але Рита запізнювалася, і йти їй мабуть доведеться у тому самому одязі, який був на ній… Роздуми жінки зупинив дзвінок телефону. Рита глянула на екран, і побачила обличчя матері. Це було дивно. Зазвичай, у такий час, мама не дзвонила. Рита не на жарт розхвилювалася. – Алло, мамо, – сказала вона в слухавку. – Щось сталося? – Ох, сталося, Рито… – сказала мати. Жінка застигла в очікуванні найгіршого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Рита сиділа в автобусі й задумливо дивилася у вікно. Вони стояли в заторі. А сьогодні Рита з чоловіком Дмитром збиралася в ресторан. Їй ще треба було приготуватися. Але Рита запізнювалася, і йти їй мабуть доведеться у тому самому одязі, який був на ній… Роздуми жінки зупинив дзвінок телефону. Рита глянула на екран, і побачила обличчя матері. Це було дивно. Зазвичай, у такий час, мама не дзвонила. Рита не на жарт розхвилювалася. – Алло, мамо, – сказала вона в слухавку. – Щось сталося? – Ох, сталося, Рито… – сказала мати. Жінка застигла в очікуванні найгіршого

Рита сиділа в автобусі й задумливо дивилася у вікно. Вони вже годину стояли в заторі і це дратувало більше, аніж будь-коли. Все тому, що сьогодні вони з чоловіком Дмитром збиралися в ресторан, і їй ще потрібно було приготуватися. Але судячи…

Надія приїхала в гості до свого Михайла. Чоловік зустрів її на автобусній зупинці, привів в будинок. Михайло підготувався до її приїзду. Приготував тушковану картоплю, купив у магазині печиво та цукерки. Посиділи, поспілкувалися, прогулялися селом. Вранці прокинулися, попили чай. – Я сьогодні збираюся додому, – повідомила Михайла Надія. – А може, ще залишишся? – спитав Михайло. – Я б залюбки. Але потрібно повертатися, – сумно промовила жінка. – Тоді чекай. Я маю тобі дещо дати, – сказав Михайло швидко пішов у іншу кімнату, і повернувся. – Ось тримай! Надія глянула, що приніс Михайло і застигла на місці

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія приїхала в гості до свого Михайла. Чоловік зустрів її на автобусній зупинці, привів в будинок. Михайло підготувався до її приїзду. Приготував тушковану картоплю, купив у магазині печиво та цукерки. Посиділи, поспілкувалися, прогулялися селом. Вранці прокинулися, попили чай. – Я сьогодні збираюся додому, – повідомила Михайла Надія. – А може, ще залишишся? – спитав Михайло. – Я б залюбки. Але потрібно повертатися, – сумно промовила жінка. – Тоді чекай. Я маю тобі дещо дати, – сказав Михайло швидко пішов у іншу кімнату, і повернувся. – Ось тримай! Надія глянула, що приніс Михайло і застигла на місці

Після того, як Надія розлучилася з чоловіком, про заміжжя більше не думала. Залишилася з двома дітьми в тридцять два роки і вирішила своє життя присвятити тільки їм. Чоловік був, якщо м’яко сказати – неспокійним, все негативне, що буває у людей,…

Ірина з Андрієм вирішили поїхати у гості до сина. Ірина купила внучці подарунок, і в неділю вранці вони поїхали до Дениса. Андрій припаркувався біля підʼїзду, піднялися до квартири, подзвонили в двері. За хвилину двері відкрилися і…. Ірина з Андрієм побачили якогось незнайомого чоловіка. – А ви хто? – запитала Ірина. – Я господар цієї квартири, – відповів незнайомець. – Це квартира мого сина! – втрутився у розмову Андрій. – То він вам нічого не розповів? – усміхнувся чоловік. – Ви про що? – не зрозуміла Ірина. І незнайомець все їм розповів. Ірина з Андрієм вислухала його і застигли від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина з Андрієм вирішили поїхати у гості до сина. Ірина купила внучці подарунок, і в неділю вранці вони поїхали до Дениса. Андрій припаркувався біля підʼїзду, піднялися до квартири, подзвонили в двері. За хвилину двері відкрилися і…. Ірина з Андрієм побачили якогось незнайомого чоловіка. – А ви хто? – запитала Ірина. – Я господар цієї квартири, – відповів незнайомець. – Це квартира мого сина! – втрутився у розмову Андрій. – То він вам нічого не розповів? – усміхнувся чоловік. – Ви про що? – не зрозуміла Ірина. І незнайомець все їм розповів. Ірина з Андрієм вислухала його і застигли від почутого

Перші кілька років після весілля Андрій та Ірина жили на орендованих квартирах. Змінювали їх часто: не щастило з господарями. Коли, нарешті, подружжя купило своє житло, у них вже був чотирирічний син Денис. Переживши багаторазові переїзди, намикавшись чужими кутами, батьки вирішили,…

Лариса почала здогадуватися, що її чоловік Михайло має іншу жінку. Вона довго думала й нарешті вирішила діяти. Лариса приїхала до будівлі, де працював її Михайло. Дочекавшись чоловіка, жінка сіла в таксі, й поїхала за ним. Михайло зупинився біля магазину і невдовзі вийшов звідти з якоюсь великою коробкою. – Ах, он воно що! – трохи подумавши, зрозуміла Лариса. – Він уже й техніку новій пасії купує! Гніздечко собі вʼє… Михайло з коробкою зайшов у якусь незнайому квартиру. Лариса глибоко зітхнула і рішуче натиснула на кнопку дзвінка. Двері відкрилися, й жінка застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса почала здогадуватися, що її чоловік Михайло має іншу жінку. Вона довго думала й нарешті вирішила діяти. Лариса приїхала до будівлі, де працював її Михайло. Дочекавшись чоловіка, жінка сіла в таксі, й поїхала за ним. Михайло зупинився біля магазину і невдовзі вийшов звідти з якоюсь великою коробкою. – Ах, он воно що! – трохи подумавши, зрозуміла Лариса. – Він уже й техніку новій пасії купує! Гніздечко собі вʼє… Михайло з коробкою зайшов у якусь незнайому квартиру. Лариса глибоко зітхнула і рішуче натиснула на кнопку дзвінка. Двері відкрилися, й жінка застигла від побаченого

Прокинувшись, Лариса Петрівна побрела на кухню. Зачепившись об черевики свого чоловіка, вона гидливо зморщила носа і докірливо подивилася на свого кота. – Барсику! – вигукнула жінка. – Ти знову сходив у черевики! Ну, що мені з тобою робити? Кіт ліниво…

Андрій з Вірою вечеряли, як раптом задзвонив мобільний телефон чоловіка. – Мама дзвонить, – глянувши на екран сказав Андрій і підняв слухавку. – Мені щось зле, – одразу сказала мати. – Швидку викликати? – захвилювався Андрій. – Полежу трохи, може, пройде, – відповіла свекруха і відключила телефон. Андрій почав переживати за маму. За півгодини спробував зателефонувати, але вона не брала слухавку. Після п’ятого дзвінка вирішив їхати до неї, Віра також поїхала. Подзвонили у двері, свекруха не відчинила. Андрій відкрив двері своїм ключем, зайшли в квартиру і застигли від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій з Вірою вечеряли, як раптом задзвонив мобільний телефон чоловіка. – Мама дзвонить, – глянувши на екран сказав Андрій і підняв слухавку. – Мені щось зле, – одразу сказала мати. – Швидку викликати? – захвилювався Андрій. – Полежу трохи, може, пройде, – відповіла свекруха і відключила телефон. Андрій почав переживати за маму. За півгодини спробував зателефонувати, але вона не брала слухавку. Після п’ятого дзвінка вирішив їхати до неї, Віра також поїхала. Подзвонили у двері, свекруха не відчинила. Андрій відкрив двері своїм ключем, зайшли в квартиру і застигли від побаченого

Справа дійшла до розлучення, і, швидше за все, Віра погодиться на нього. Звичайно, шкода трьох років шлюбу, та й Андрій – чоловік добрий. Але зараз він поставив умову: “Приймаєш все як є або розлучення”. Саме з ультиматумом Віра не погоджується….

Тетяни зі своїм коханим Миколою жили у її бабусі. Старенька давала молодим житло, а ті її доглядали. Невдовзі бабусі не стало. Усі витрати оплатили Микола з Тетяною. Рідні дочки старенької навіть не поцікавилися, чи щось треба… Молода сім’я жила собі далі. Але раптом приїхали тітки Тетяни. – Вам пора переїжджати, – заявили вони. – Квартира буде продана. Ми спадкоємці. Даємо вам два дні. Тетяна спокійно пішла в кімнату. За мить вона повернулася з якимись паперами. – Ось, ознайомтеся, – простягнула вона їх тіткам. Ті глянули на папери й застигли від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяни зі своїм коханим Миколою жили у її бабусі. Старенька давала молодим житло, а ті її доглядали. Невдовзі бабусі не стало. Усі витрати оплатили Микола з Тетяною. Рідні дочки старенької навіть не поцікавилися, чи щось треба… Молода сім’я жила собі далі. Але раптом приїхали тітки Тетяни. – Вам пора переїжджати, – заявили вони. – Квартира буде продана. Ми спадкоємці. Даємо вам два дні. Тетяна спокійно пішла в кімнату. За мить вона повернулася з якимись паперами. – Ось, ознайомтеся, – простягнула вона їх тіткам. Ті глянули на папери й застигли від побаченого

Микола й Тетяна дружили з дитинства. Разом ходили в дитсадок, а потім і у школу. Якось так вийшло, що з першого класу вони сиділи за однією партою. Вчитель побачив у цьому знак – відмінниця і сварливий трієчник, вони врівноважували один…

Рита вийшла з сином погуляти у парку біля будинку. Жінка сіла на лавку і замислилася про щось своє. – Привіт! – почула вона голос приятельку, яка також вийшла на прогулянку з піврічною донькою. – Привіт! – сухо відповіла Рита. – Рито, ти чому така похмура? – співчутливо спитала Галина. – З синочком щось? Чи з чоловіком? -Так, у мене проблеми із чоловіком. Він таке видав! – раптом сказала Рита. – Розповіси? – з цікавістю запитала Галина. І Рита все розповіла подрузі. Галя вислухала її і застигла від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Рита вийшла з сином погуляти у парку біля будинку. Жінка сіла на лавку і замислилася про щось своє. – Привіт! – почула вона голос приятельку, яка також вийшла на прогулянку з піврічною донькою. – Привіт! – сухо відповіла Рита. – Рито, ти чому така похмура? – співчутливо спитала Галина. – З синочком щось? Чи з чоловіком? -Так, у мене проблеми із чоловіком. Він таке видав! – раптом сказала Рита. – Розповіси? – з цікавістю запитала Галина. І Рита все розповіла подрузі. Галя вислухала її і застигла від почутого

Рита сиділа біля дитячого ліжечка, заливаючись сльозами. Вона крізь каламутну смугу сліз дивилася на тримісячного сина і думала: -Дитинко моя, синочку мій! Бідненький! Який же твій батько поганий чоловік! Як він міг! Та як він смів! Річ у тім, що…

– Розходимося, якщо ти так говориш! – сказала Рита своєму чоловіку Віктору. – Квартира в нас трикімнатна, розміняємо на дві однокімнатні. Потім внукам по квартирі буде. Зате я не буду все це слухати від тебе кожен Божий день! Жінка встала й пішла у спальню. Віктор, похитав головою і пробурчав: – Ну що ж, Рито, якщо так, значить так! Розходимося… Риті тим часом захотілося спати і вона вирішила ненадовго прилягти. Прокинулася вона від якогось дивного гуркоту. Спросоння жінка ніяк не могла зрозуміти, що відбувається. Раптом двері в кімнату відкрилися і Рита ахнула від несподіванки

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Розходимося, якщо ти так говориш! – сказала Рита своєму чоловіку Віктору. – Квартира в нас трикімнатна, розміняємо на дві однокімнатні. Потім внукам по квартирі буде. Зате я не буду все це слухати від тебе кожен Божий день! Жінка встала й пішла у спальню. Віктор, похитав головою і пробурчав: – Ну що ж, Рито, якщо так, значить так! Розходимося… Риті тим часом захотілося спати і вона вирішила ненадовго прилягти. Прокинулася вона від якогось дивного гуркоту. Спросоння жінка ніяк не могла зрозуміти, що відбувається. Раптом двері в кімнату відкрилися і Рита ахнула від несподіванки

– Давай зрештою роз’їдемося, якщо ти так говориш! Квартира у нас трикімнатна, розміняємо на дві однокімнатні квартири, потім онукам кожному по квартирі буде. Дуже зручно, їм навіть не треба буде займатися розміном, добрим словом будуть нас згадувати! Зате я не…

Олена прийшла додому з магазину. Вона роззулася в коридорі й пішла на кухню, щоб викласти продукти, як раптом зупинилася на порозі. За столом сидів її чоловік Василь і якось дивно дивися на Олену. – О, ти вже вдома! – здивувалася Олена. – Я думала ти пізніше будеш, ще й вечерю не встигла приготувати і… – Олено, – зупинив дружину Василь. – Ти цей… Ти вибач мені, Оленко. Але йду я від тебе! Отак от… Олена застигла. – Васильку! – ахнула вона. – Ти можеш мені пояснити, що трапилося? Якщо чесно, я нічого не розумію! І тут Василя понесло

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прийшла додому з магазину. Вона роззулася в коридорі й пішла на кухню, щоб викласти продукти, як раптом зупинилася на порозі. За столом сидів її чоловік Василь і якось дивно дивися на Олену. – О, ти вже вдома! – здивувалася Олена. – Я думала ти пізніше будеш, ще й вечерю не встигла приготувати і… – Олено, – зупинив дружину Василь. – Ти цей… Ти вибач мені, Оленко. Але йду я від тебе! Отак от… Олена застигла. – Васильку! – ахнула вона. – Ти можеш мені пояснити, що трапилося? Якщо чесно, я нічого не розумію! І тут Василя понесло

Олена прийшла додому з магазину. Вона роззулася в коридорі і пішла на кухню, щоб викласти продукти, як раптом зупинилася на порозі. За столом сидів її чоловік Василь і якось дивно дивися на Олену. – О, а ти вже вдома! –…

Ганна пішла з роботи раніше. На вулиці йшов дощ. На зупинці вона залишилася сама. Автобуса не було. – Треба було перечекати на роботі, – картала себе за свою квапливість Ганна. Вона відійшла далі під дашок. Повз неї проїжджали машини, розбризкуючи калюжі. – Де ж він застряг? – думала Ганна, дивлячись в той бік, звідки мав приїхати автобус. Раптом біля тротуару зупинився чорний джип. – Ось би в мене був такий, – із заздрістю подумала Ганна. – Добре мати машину, не треба чекати автобус… Раптом скло з боку пасажирського сидіння опустилося. Ганна обернулася й застигла від несподіванки

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна пішла з роботи раніше. На вулиці йшов дощ. На зупинці вона залишилася сама. Автобуса не було. – Треба було перечекати на роботі, – картала себе за свою квапливість Ганна. Вона відійшла далі під дашок. Повз неї проїжджали машини, розбризкуючи калюжі. – Де ж він застряг? – думала Ганна, дивлячись в той бік, звідки мав приїхати автобус. Раптом біля тротуару зупинився чорний джип. – Ось би в мене був такий, – із заздрістю подумала Ганна. – Добре мати машину, не треба чекати автобус… Раптом скло з боку пасажирського сидіння опустилося. Ганна обернулася й застигла від несподіванки

– Лідочко, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, – сказала Ганна. – Зараз, Ганно Львівно, – молоденька симпатична медсестра встала з-за столу, відкрила двері кабінету і визирнула в коридор. – Нікого більше…

Повернутись вверх