– Володя! Хіба ж так можна жити? – обурювалася Марина Вікторівна. – А що такого, мамо? – Здивовано дивився на неї син. -Ну як що такого? Ви ж економите на їжі! Володя засміявся. -З чого ти взяла, що ми економимо на їжі? -Ну як з чого? Я ж вчора в гостях була у вас … і чим ви мене пригощали? Га? Картоплею з квашеною капустою?

-Володя! Хіба ж так можна жити? – обурювалася Марина Вікторівна. -А що такого, мамо? – Здивовано дивився на неї син. -Ну як що такого? Ви ж економите на їжі! Потрібно харчуватись добре, а ви? Що мені тепер готувати і передавати…

– Здрастуй Ларисо! Я твій тато, – запобігливо усміхнувся чоловік. – Що? – здивувалася жінка. Вона відчинила двері, навіть не подивившись у вічко, бо чекала чоловіка з роботи. – Не впізнала? – Усміхнувся чоловік. Я твій батько, – повторив він. – Мого батька давно вже не стало… Ви не мій батько! – випалила вона

– Здрастуй Ларисо! Я твій тато, – запобігливо усміхнувся чоловік. – Що? – здивувалася жінка. Вона відчинила двері, навіть не подивившись у вічко, бо чекала чоловіка з роботи. – Як же? Не впізнала? – Усміхнувся чоловік. – Я твій батько,…

Таня не знаходила собі місця вже цілу годину. Вже була 8 година вечора, а чоловік не відповідав на телефонні дзвінки. Сергія не було вдома всього два дні, а Тетяна не знаходила собі місця. Ще й старша сестра її напередодні підготувала, мовляв, дивись, всі чоловіки у відрядженнях “на ліво” ходять

Таня не знаходила собі місця вже цілу годину. Вже була восьма година вечора, а чоловік не відповідав на телефонні дзвінки. Сергій поїхав у відрядження до іншого міста за 450 кілометрів від дому. За п’ять років їхнього шлюбу це було його…

– Андрію, ось що вона робить? Навіщо Павлику курячу ніжку дає, він маленький ще. – Ну, чоловік росте, нехай привчається до нормальної їжі. – Який чоловік, йому лише пів року! А якщо він не пережує? – Ой, Оксано, самі розбирайтеся. Все, я побіг. Оксана розбирала випрані дитячі речі та важко зітхала, так далі жити вона не могла

– Андрію, ось що вона робить? Навіщо Павлику курячу ніжку дає, він маленький ще. – Ну, чоловік росте, нехай привчається до нормальної їжі. – Який чоловік, йому лише півроку! А якщо він не пережує? Ну навіщо дитині ці ніжки давати,…

Коли почувся скрип воріт, і машина Діми заїхала у двір, Люда забігала по кімнатах. Що де не так лежить чи не витерто? Та начебто все чисто. Вечеря готова, жарке в гусятниці, скатертина свіжа. Тільки все одно Діма до чогось та причепиться. – Люда, я не розумію, чому в мене тапочки розкидані? – зайшовши в коридор, почав Дмитро

Коли почувся скрип воріт, і машина Діми почала в’їжджати по доріжці у двір, Люда вимкнула ноутбук і забігала по кімнатах. Що де не так лежить чи не витерто? Та начебто все чисто, немає претензій до порядку. Вечеря готова, жарке в…

Соня вже збиралася йти додому, як раптом почула, що хтось плаче. Прислухавшись звідки саме було чутно звук, Соня підійшла, і, відчинивши двері, побачила за столом Юлю. ⁃ Що сталося, Юля, – звернулася до неї Соня. – Я можу допомогти?! ⁃ Не думаю, – глянувши своїм холодним поглядом, відповіла Юля

Коли Юля прийшла новенькою до офісу, жіноча половина провела її заздрісними поглядами, а чоловіча – захопленими очима: вона уособлювала все найкраще, що може бути у зовнішності дівчини. Біле хвилясте волосся, голубі очі, фігура, стильний костюм темно-синього кольору лише підкреслив те,…

Світлана дивилася на свого чоловіка, як той збирав з полиці шафи свої речі. – Ну почекай, ми нічого ще, як слід, не обговорили! – Світлана зробила спробу зблизитися з Віктором, хоча б у розмові. – А що тут обговорювати? І так все зрозуміло. Все, бувай! – Віктор взувся і пішов. Світлана з силою хлопнула по столу і заплакала. Так, вона у всьому винна!

Світлана дивилася, не відриваючи очей, на свого чоловіка Віктора, як той збирав з полиці шафи свої речі: сорочки, штани, светри і кидав їх у сумку. – Ти машину думаєш продавати? – Запитала вона у чоловіка. – Так, вчора оголошення в…

– Наталю, ти не забула,  про день народження мами? – Звісно, любий, не забула, – Наталя, нишком зітхнула. У суботу вони з подарунком були на місці. Всі розсілися за стіл і Денис вирішив сказати тост. – Люба наша матусю! Вітаємо тебе! І у нас для тебе сюрприз – ми чекаємо малюка! – Денис радісно глянув на матір. За столом запала тиша. – Сюрприз?! Це не сюрприз, це неподобство, – не стрималась Ірина Анатоліївна

– Наталю, ти не забула, що ми в суботу йдемо на день народження до мами? – Звичайно, милий, пам’ятаю. – Наталя, непомітно для чоловіка, зітхнула.  Останнім часом Наталя помітила прохолодне ставлення свекрухи до себе. Якщо не сказати зневажливе, з ноткою…

– А чи не завести мені коханку? – подумав Славко. Після того як Ларису підвищили, вона ні борщу не зварить, ні сорочку не випере. Славік якось заїкнувся про це, то вона, уявляєте, що сказала? – Картоплі, моркви, буряків, – каже, – до мого приходу хоча б начисти, тоді зварю! Славік не витримав цього,  і в цю ж мить заявив дружині: – Я йду від тебе! До нормальної жінки!

– А чи не завести мені коханку? – подумав Славко, придивляючись до своїх колег-жінок. – Он і Володька і Сергій на сторону ходять. Чим я гірший? Начебто ще не старий, симпатичний, та й гаманець дозволяє! Після того як Ларису, дружину…

– Максиме, мені потрібні гроші! – Яна жалісно дивилася на чоловіка. – Нащо тобі? – Продуктів треба купити, взуття на осінь. Труси і ліфчик мені в кінці кінців треба! Максим скривився, але витягнув гаманець, відрахував суму. Потім поклав його назад в кишеню. – А ще на чоботи, на пальто? – Чоботи можна підлатати. П’ять років носила, ще поносиш.!А труси поший собі, а то навіщо тобі швейна машинка тоді?

– Максиме, мені потрібні гроші. – Яна дивилася на свого чоловіка. – Навіщо? – Що значить навіщо? Продуктів потрібно купити. Мені взуття на осінь. Ти глянь, мої осінні чоботи зовсім розвалилися. Тобі самому не соромно, що в тебе дружина ходить,…

Повернутись вверх